Йоффе Володимир Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Йоффе Володимир Ілліч

ЙО́ФФЕ Володимир Ілліч (14. 02. 1898, м. Мглин Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ – 01. 04. 1979, Ленінград, нині С.-Петербург) – лікар-імунолог. Д-р мед. н., проф., акад. АМН СРСР (1969). Закін. Казан. ун-т (РФ, 1921). Від 1923 працював в Ін-ті експерим. медицини (Ленінград): від 1948 – зав. відділ. мікробіології та імунології, водночас 1933–50 – наук. кер. Ленінгр. ін-ту епідеміології і мікробіології. Під час 2-ї світ. війни – військ. лікар, зробив знач. внесок у забезпечення протиепідем. захисту особового складу кораблів і військ. частин блокад. Ленінграда. Вивчав кишк. і дит. краплинні (дифтерія, кір, коклюш, скарлатина) інфекції. Автор учення про заг. імунол. реактивність організму, запропонував методи її оцінювання. Брав участь в обґрунтуванні інфекц. концепції ревматизму.

Пр.: К биологии дизентерийной группы // ВД. 1925. № 12–14 (співавт.); Скарлатина. Микробиологическая и иммунологическая характеристика. Ленинград, 1962; Клиническая и эпидемиологическая иммунология. Ленинград, 1968; Общая иммунологическая реактивность организма. Ленинград, 1979 (співавт.).

Літ.: Академик АМН СССР профессор В. И. Иоффе (1898–1979) // ЖМЭИ. 1980. № 1; Кнопов М. Ш. Жизнь, отданная науке: К 100-летию со дня рожд. В. И. Иоффе // Военно-мед. журн. 1998. № 4.

К. К. Васильєв

Стаття оновлена: 2011