Ікебана - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ікебана

ІКЕБА́НА (з япон. – «живі квіти» або «допомогти квітам виявити себе») – традиційне японське мистецтво складання букетів. Зародилося у 6 ст. в Індії, де композиціями з квітів традиційно прикрашали вівтарі Будди, надаючи кожному елементу особливого сакрал. значення. Згодом поширилося у Китаї та Японії. У древніх ритуалах нац. япон. релігії сінто священні рослини часто використовували як дарунок божествам. Упродовж століть І. розвивалася як таємне мист-во у монастирях: учитель передавав досвід та секрети створення І. учням. У серед. 15 ст. мист-во аранжування квітів набуло популярності серед аристократії та військ. прошарку – самураїв. Для публіч. демонстрування 1462 настоятель храму Роккакудо у Кіото Ікенобо Сенкей у стилі рікка в золотій вазі створив велику асиметр. композицію, що вразила всю столицю і символізувала міфічну буддист. гору Сумеру – центр Всесвіту. Найбільш відомі школи – Ікенобо (серед. 15 ст., суворо канонічна, традиц.; використовують стилі: граційну рікку, скромну та природну сьоку, морібану, нагеіре – природ. пейзаж), Охара-ру (1897; розроблено стиль морібана, що відобразив вплив зх. цивілізації на світ Сх.), Согецу (1929; характерна об’ємна графічна композиція). І. – самост. мист. напрям від 16 ст. У серед. 20 ст. з’явився вільний стиль дзіюка. Осн. компоненти І.: природ. матеріал (квіти, гілки дерев, листя, хвоя), ваза та кендзан (висока металева підставка зі стрижнями, між якими розміщують стебла квіток і гілки; використовують для виготовлення композицій у стилі морібана та ін.). Класичну композицію складають з трьох гілок (іноді з 9-ти), що уособлюють небо (висока), людину (середня) та землю (нижня); доповнюють невеликими квітами й травами. В І. можна відобразити плинність часу та почуттів. Гол. естет. принцип І. – вишукана простота, якої досягають виявленням природ. краси матеріалів (використовують сезонні квіти); І. – мінімум матеріалу та максимум думок; філософія гармонії з природою. У Японії діє бл. 3-х тис. шкіл І.; у світі відкрито їхні філіали. 1996 у країнах СНД створ. єдиний філіал Ін-ту І. Ікенобо (очолила Ямада Мідорі), 1999 організовано київ. відділ. Ін-ту. У Києві, ін. містах України стали традиц. виставки Школи І. Ікенобо, де беруть участь укр. учні. Щорічно в Україні япон. майстри І. проводять майстер-класи. Див. також Флористика.

Літ.: Приходько С. Н., Морозова Г. Г. Цветы. Букеты. Композиции. К., 1970; Николаева Н. С. Декоративное искусство Японии. Москва, 1972; Григорьева Т. П. Японская художественная традиция. Москва, 1979; An Invitation to Ikenobo. Rikka. Kioto, 1988; An Invitation to Ikenobo. Shoka Shofutai. Kioto, 1988; Григорьева Т. П. Красотой Японии рожденный. Москва, 1993; Николаева Н. С. Япония – Европа: диалог в искусстве. Москва, 1996; Senei Ikenobo. Flowers and dreams. Kioto, 1999; Мидори Ямада. Икебана Икенобо. Ч. 1. Морибана, Нагэире и Дзиюка: Учеб. Москва, 2004.

Т. В. Надбережна

Стаття оновлена: 2011