Іларіон | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Іларіон


Іларіон

ІЛАРІО́Н (Процик Руслан Іванович; 08. 11. 1980, с. Зубрець Бучац. р-ну Терноп. обл.) – церковний діяч УПЦ КП. Орден великомученика Юрія Переможця (2005). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2008, 2016, 2020). Орден великомученика Юрія Переможця (2005). Закін. Київ. духовні семінарію (2000) та академію зі ступ. канд. богослов’я (2004). 26 жовтня 2000 з рук єпископа Димитрія (Рудюка) прийняв чернечий постриг. 5 листопада патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом (Денисенком) рукопоклад. у сан ієродиякона, 5 лютого 2001 признач. благочинним Свято-Михайлів. Золотоверхого чол. монастиря (Київ). 5 червня 2003 рукопоклад. у сан ієромонаха. 15 січня 2007 признач. намісником Свято-Феодосіїв. ставропігій. чол. монастиря (Київ), 19 квітня 2006 возвед. у сан ігумена, 4 лютого 2007 – архімандрита. 14 травня 2008 патріархом Філаретом хіротонізов. на єпископа Чернігівського і Ніжинського. Викл. Київ. православ. богослов. академії (2004–08), секр. Патріарха Київського і всієї Руси-України (2006–07), керуючий справами Київ. патріархії (від 2008). Від 2012 – керуючий Рівнен.-Остроз. єпархією, піднес. до сану архієпископа.

Статтю оновлено: 2020