Іллєнко Вадим Герасимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іллєнко Вадим Герасимович

ІЛЛЄ́НКО Вадим Герасимович (03. 07. 1932, м. Новомосковськ Дніпроп. обл. – 08. 05. 2015, Київ) – кінооператор, кінорежисер, педагог. Брат Юрія та Михайла Іллєнків. Засл. діяч мист-в Абхаз. АРСР (1974) і УРСР (1978), нар. арт. України (2000). Держ. премія України ім. О. Довженка (1999). Чл. НСКінУ (1961). Держ. нагороди СРСР. Закін. оператор. ф-т ВДІКу (Москва, 1955; викл. О. Гальперін). Відтоді працював на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (Київ), де був оператором фільмів: «Олекса Довбуш» (1959), «За двома зайцями» (1961; обидва – реж. В. Іванов), «Вечір на Івана Купала» (1968), «Свято печеної картоплі» (1976; обидва – реж. Ю. Іллєнко), «Поштовий роман» (1969, реж. Є. Матвєєв), «Білий башлик» (1974, реж. В. Савельєв), «Цвітіння кульбаби» (1992, реж. О. Ігнатуша); а також на Одес. кіностудії худож. фільмів – «Школа» (1980, 3 серії, реж. М. Іллєнко) та ін. Як реж. поставив стрічки: «Повернення Вероніки» (1963), «Над нами Південний хрест» (1965), «Зозуля з дипломом» (1971; усі – співавт.), «Передай далі» (1988), «Геллі і Нок» (1995, також співавт. сценарію і оператор; усі – Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Останній бункер» (1991, студія «ВТО “Фест-Земля”»; приз глядац. симпатій 1-го Вкф, Київ, 1991) та ін. Водночас від 1999 – зав. каф. оператор. майстерності Ін-ту кіно і телебачення Київ. ун-ту культури і мист-в. І. – один із лідерів укр. школи оператор. мист-ва у 1950–80-х рр., що дала чимало яскравих імен. У його роботах пластична довершеність композиції кадру, експресіоніст. насиченість кольор. гами та світлотіньових ефектів (найвиразніше у «Вечорі на Івана Купала») поєднуються із скрупульозністю відтворення атмосфери часу, вмінням подати епіч. профіль епохи. У режисер. роботах тонке нюансування особистісного синтезується з романтич. узагальненістю портретування часу.

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2016