Іллінська церква, Свято-Іллінська церква, Іллі пророка Церква

ІЛ­ЛІ́НСЬКА ЦЕ́РКВА, Свято-Іл­лінська церква, Іллі пророка Церква 1)

у Києві. Церква згадується в «Повісті минулих літ» в оповіді про договір великого князя київського Ігоря Старого з Візантією 944. Ансамбль І. ц. знаходиться на розі вул. Набережно-Хрещатицька та Почайнинська, є важливим архіт. акцентом у забудові Подолу та композиц. домінантою набережної Дні­пра. Складається з дзвіниці (поч. 18 ст.), корпусу малої бурси (2-а пол. 18 ст.), крамниці (19 ст.), огорожі з брамою (серед. 18 — 19 ст.), проскурні (2-а пол. 18 ст.). Тер. ансамблю у плані — неправил. багатокутник. У 17 ст. на місці існуючої памʼятки стояла деревʼяна церква. 1692 замість неї коштом І. Гудими споруджено муровану церкву, яка 1718 по­страждала від пожежі та 1755 була від­новлена П. Гудимою. Імовірно, тоді ж до неї з Пн. прибудовано бічний вівтар св. Івана Хрестителя. Після пожежі 1811 церкву ремонтовано, 1818 у ній облаштовано новий іконостас. У 1-й пол. 19 ст. до І. ц. з Пд. й Зх. прибудовано невеликі притвори. В остан­ньому вхід фланковано парами колон спрощеного дорич. ордера, що несуть карниз і трикут. фронтон. Композиція плану церкви аналогічна укр. триділ. деревʼяним церквам і складається з бабинця, нави та вівтаря. Вівтар і бабинець у плані пʼяти­гран­ні, короткі рамена нави з Пн. та Пд. — три­гран­ні. Над бабинцем роз­міщено невеликі хори. Рамена хреста пере­крито напів­циркул. склепі­н­нями, між ними влаштовано плоскі трикутні вітрила, на які спирається високий восьми­гран. підбан­ник, увінчаний зі­мкненим склепі­н­ням бані. В інтерʼєрі церкви домінує центр. підбан. про­стір. Його компактність і спрямованість вгору під­креслено тим, що склепі­н­ня рамен хреста є ніби під­пор. арками, які несуть високий залитий світлом підбан­ник. У церкві гармонійно по­єд­нано форми мурованої (напів­циліндричні та зі­мкнене склепі­н­ня) і деревʼяної (трикутні плоскі вітрила) арх-р. З деревʼяною арх-рою повʼязані також гранчасті обʼєми рамен хреста та підбан­ника. Порівняно невелика споруда вирізняється монументальністю лаконіч. і чітких архіт. форм, під­кресленою стриманим зовн. декором. На середині висоти церкви проходить поясок цегл. поребрика з профільованим карнизом над ним. Стіни та підбан­ник завершено профільованим карнизом із зірчастими ро­зетками. Увінчує баню невеликий декор. ліхтарик з маківкою. Вікна напів­циркульні, оздоблені в першому ярусі витонченими напів­колонками, що несуть легкі трикутні ро­зірвані фронтони. 1996 баню храму позолочено. Оформле­н­ня інтерʼєру І. ц. припадає на поч. 19 ст. і повʼязане з пере­будовою після пожежі 1811. Сучас. стан внутр. простору храму після остан. ре­ставрації на­прикінці 1950-х рр. від­повід­ає традиціям академ. школи, близьким до зразків храм. живопису 1-ї пол. 19 ст. Іконостас 1-ї чв. 19 ст. втрачено за рад. періоду. Новий сучас. гіпс. три­ярус. іконостас (1992) надає деякої дис­гармонії внутр. простору храму. Це сталося внаслідок різниці стилів і кольор. виріше­н­ня (яскраві кольори нових ікон контрастують зі стриманою гамою настін. олій. роз­писів). Протягом 19–20 ст. роз­писи І. ц. неодноразово поновлювали київ. художники та ре­ставратори різного профес. рівня. Значне поновле­н­ня малярства здійснили 1909 художники іконопис. майстерні А. Маленка. 1956 під час проведе­н­ня ремонтно-ре­ставрац. робіт памʼятки за проектом арх. І. Шмульсона зна­йдено фрагменти стінопису 18 ст., по­шкодженого пожежею 1811. За рад. часів І. ц. використовували як склад для збіж­жя. Ін. споруди, зокрема дзвіниця та мала бурса, були від­дані під житло, у звʼязку з чим неодноразово пере­будовувалися. 1960 тут від­новлено богослужі­н­ня. Нині в корпусі малої бурси роз­ташовано хрищальню.

Н. Г. Логвин, Н. К. Богдалова

2)

у с. Суботів Чигирин. р-ну Черкас. обл. Роз­таш. над р. Тясмин (притока Дні­пра). Збудована 1653 (за ін. даними — 1656) за наказом Б. Хмельницького як родова церква-усипальниця (ві­дома також як Бог­данова церква). Саме в ній праворуч від вівтаря 1657 й поховали геть­мана. Згодом церква була пограбована татарами, прах Б. Хмельницького винесено (археол. дослідж. 1970-х рр. показали, що ні труни, ні тіла на місці похова­н­ня немає, а ґрунт був неодноразово пере­копаний). І. ц. є однією з кращих архіт. памʼяток укр. бароко. Церква мурована, складена з камі­н­ня та цегли, має оборон­ні риси (товщина стін до 2 м, бійниці), однонавова, з гранча­стою шестистін. апсидою, накрита дво­схилим дахом із заломом. Її фасади вирішені лаконічно: кути закріплені пілястрами, у стінах — невеликі вікна в глибоких амбразурах і уступчасті ніші. Памʼятку увінчують роз­крепований карниз, фриз і під­фриз. валик. Зх. фасад завершений дво­ярус. фігур. фронтоном вираз. малюнка з волютами, роз­членований карнизами та прикрашений сонечками на постаментах. По центру фронтон роз­ділений піля­строю, в першому ярусі роз­міщені декор. ніші, у другому — ключеподібні бійниці в амбразурах. Обʼєм нави пере­критий напів­циркул. склепі­н­ням з роз­палубками. І. ц. вважається прикладом без­баневої церкви зального типу. Хори під­тримуються аркадою на двох опор. квадрат. у пере­тині стовпах і роз­криваються в наву другим ярусом аркади. Хід на хори влаштований у товщі зх. стіни. 1869 добудовані дзвіниця та галерея, яка зʼ­єд­нувала дзвіницю з церквою. Зі встановле­н­ням рад. влади церкву використовували під клуб, пізніше — як склад. Після 2-ї світової війни від­крито музей Б. Хмельницького. 1954 за проектом арх. І. Шмульсона в церкві встановлено символіч. граніт. над­гробок Б. Хмельницького. Під час ре­ставрац. робіт, завершених 1977, між церквою та дзвіницею галерею ро­зі­брано, церкву від­новлено в початк. ви­гляді (арх. С. Кілес­со). 1990 І. ц. повернуто реліг. громаді, 1995 черепич. дах замінено на мідний та на основі фото­графії (1888) від­творено різьблений деревʼяний іконостас (проект С. Кілес­со, різьбле­н­ня під керівництвом І. Фізера). У липні 1845 в Суботові побував Т. Шевченко. Його малюнок «Бог­данова церква в Суботові» вві­йшов до альбому 1845. Пізніше, того ж року, пере­буваючи на Полтавщині, він написав вірш «Стоїть в селі Суботові». Зображе­н­ня церкви є на зворот. стороні 5-гривневої купюри.

С. К. Кілес­со

3)

у Чернігові. Роз­таш. на штуч. терасі схилу Болдиних гір на пд.-зх. околиці Чернігова, на тер. Свято-Троїц. Іллін. монастиря. У писем. джерелах про будівництво І. ц. не згадується. Най­імовірніше, зведена на поч. 12 ст. тією ж самою буд. арті­л­лю, що споруджувала Борисогліб. і Успен. собори. Не­зважаючи на неодноразові пере­будови у 17–18 ст., збереглася майже без змін. За планува­н­ням одноглава одноапсидна без­стовпна із зх. нартексом (13 × 7,5 м). Осн. приміще­н­ня пере­крите банею на вітрилах, що спирається на під­порні вибудовані впритул до стін арки. У церкві було три портали, два з яких — бічні (нині замуровані). Її пн. фасад майже прилягає до гори, а пн. портал веде до Антонієвих печер. Над нартексом були роз­таш. хори, на які входили деревʼяними сходами, що примикали ззовні до пн. стіни. Перед зх. порталом містився невеликий притвор. І. ц. збудована в техніці рівношар. мурува­н­ня зі світло-жовтих це­глин (осн. формат — ,5 × 26–28 × 31–33 см) зі знаками на торцях і мітками на постелі. Зовн. поверх­ня стін була затерта рожевим роз­чином, по якому простежуються сліди роз­бивки на квадрати, що імітують камʼяне мурува­н­ня. Фундамент складений з каменю на вапняному роз­чині. Долівку покривали неполивʼяні керам. плитки. Під час роз­копок зі­брано низку уламків фреск. роз­писів, а також зна­йдено фрагмент білокамʼяної різьбленої капітелі із зображе­н­ням голови лева. Найвагоміші дослідж. І. ц. проведені Ю. Асєєвим та Г. Логвиним (1948–51), М. Холостенком (1952, 1964–65).

В. П. Коваленко

Завантажити статтю