Іллінський Андрій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іллінський Андрій Олексійович

ІЛЛІ́НСЬКИЙ Андрій Олексійович (24. 08. 1949, Київ) – графік і художник декоративної кераміки. Син В. Іллінської та О. Тереножкіна. Чл. НСХУ (1987). Закін. Моск. полігр. ін-т (1976; викл. П. Захаров). Від 1973 – учасник всеукр., всесоюз., міжнар. мист. виставок, від 1998 – всеукр. симпозіумів монум. кераміки в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл. Персон. – у Києві (1983–84, 1998–99, 2001–02, 2009). На твор. роботі. У 1980–90-х рр. працював у галузі графіки, згодом – у галузях монум.-декор. кераміки, керам. скульптури та пластики (вази, свічники, фігуративні композиції тощо). У сповнених потуж. енергетики керам. творах І. відчувається захоплення мист-вом давніх цивілізацій та фантастикою косміч. світів. Об’ємно-просторові фігурат. композиції з шамоту – спроби мист. осмислення буття на Землі та в Космосі, пошук жін. ідеалу. Керам. скульптура І. вирізняється характерною для постмодерніст. мист-ва плинною грою фантаст. міфол. образів і форм. У гончарстві створює традиц. форми, імпровізує. Окремі роботи зберігаються у НМУНДМ, Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в смт Опішня.

Тв.: керам. композиції – «Тривожне очікування», «Різдво» (обидві – 1985), «Гра у дим» (1986), «Сон Ноя» (1990), «Янгол» (1990-і рр.), «Очікування нового тисячоліття» (1998), «Дама з горностаєм» (2002), «Дама з собачкою», «Дама з мобілкою» (обидва – 2009). Літ.: Чегусова.

З. А. Чегусова

Стаття оновлена: 2011