Іллічевський Сергій Олімпійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іллічевський Сергій Олімпійович

ІЛЛІЧЕ́ВСЬКИЙ Сергій Олімпійович (05(17). 09. 1895, м. Усмань Тамбов. губ., нині Липец. обл., РФ – 1961) – геоботанік, фенолог, фахівець у галузі охорони природи. Канд. біол. н. (1937, без захисту дис.), проф. ботаніки (1931). Навч. в Ун-ті св. Володимира у Києві (1914–17), закін. Полтав. ІНО (1923). Від 1918 працював у Полтав. краєзнав. музеї, де 1936–38 очолював відділ природи; брав активну участь в орг-ції та діяльності Полтав. т-ва любителів природи; 1919–25 – н. с. Полтав. с.-г. станції, 1932–33 та 1949–55 – заповідника «Асканія-Нова» (смт Асканія-Нова Чаплин. р-ну), 1933–36 – Чорномор. заповідника (обидва – Херсон. обл.); 1938–39 – зав. відділу флори Нікіт. ботан. саду в Криму; після 2-ї світ. війни – ст. н. с. Центр. респ. ботан. саду АН УРСР (Київ); 1955–59 – у дендропарку «Софіївка» АН УРСР (Умань). Проводив флорист. і геоботан. дослідж. Полтав., Черніг., Херсон. обл. і Криму. Вивчаючи фенол. особливості рослин околиць Полтави, обґрунтував узагальнення про залежність розвитку будови квітки від часу її цвітіння, відоме в літ-рі як закон Мініо–Іллічевського. 1938 з ініціативи І. 3 природні об’єкти Полтав. обл. отримали статус заповідних.

Пр.: Про залежність між ступенем розвитку в будові квітки та часом її цвітіння // УБОЖ. 1924. № 2; Зональное распределение растительности в окрестностях г. Полтавы // Журн. Рус. ботан. об-ва. 1926. Т. 11, № 3–4; Матеріали до флори приморської частини України // ЖІБ. 1937. № 15(23); Реликты островов и побережья северо-западной части Черного моря // Сов. ботаника. 1941. № 4. Літ.: Липшиц. ДА: ЦДАВО України. Ф. 166, оп. 12, спр. 2936.

В. Є. Борейко

Стаття оновлена: 2011