Іллічівськ
ІЛЛІЧІ́ВСЬК (нині Чорноморськ) — місто обласного значення Одеської області. Міській раді підпорядковане селище Олександрівка, села Малодолинське, Бурлача Балка. Знаходиться на узбережжі Сухого лиману Чорного моря, за 30 км від обласного центру. Площа 25 км2. Населення 54 102 особи (2001, складає 98 % до 1989): українців — 67 %, росіян — 27 %, проживають також болгари, молдавани, білоруси, румуни, ґаґаузи. Залізнична станція, Чорноморський морський торговельний порт. Має статус міста-курорту. 1992 Буго-Дністровською експедицією Інституту археології АНУ тут виявлено залишки поселення епохи пізньої бронзи (10 ст. до н. е.). У 4–3 ст. до н. е. на тер. сучасного міста мешкали греки. Вони побудували фортецю та маяк. 1927 поблизу винрадгоспу ім. В. Таїрова знайдено кілька фрагментів амфор 6–5 ст. до н. е. У місті та його околицях збереглися скіфські й сарматські кургани. На карті Г. Меркатора, опублікованій 1609 в Амстердамі, поблизу гирла правого берега Сухого лиману позначено ґенуезькою колонію Джинестра. Протягом майже 3-х століть до кін. 18 ст. землі навколо Сухого лиману входили до складу Кримського ханства. На них кочували ногайські татари Едисанської орди. Після приєднання Криму до Російської імперії 1783 сюди переселилися і кримські татари. Одне з їхніх сіл розташовувалося на території сучасного села Малодолинське. У 2-й пол. 18 ст. почали селитися селяни-втікачі з України, Росії, Молдови. 1790–93 територія міста входила до складу Чорноморського козацького війська. У цей період також виникли грецькі, албанські, молдовські й німецькі хутори (1–2 двори). Нечисленне населення займалося хліборобством, тваринництвом, рибним промислом.
Наприкінці 18 ст. засновано хутір Бугове, який 1927 перейменовано в Іллічівський. 1896 у ньому було 10 дворів. 1941 хутір опинився в найближчому тилу радянських військ, які вели оборонні бої на підступах до Одеси. У серпні–жовтні берегами Сухого лиману безпосередньо проходила лінія фронту. Від 1952 — село міського типу з радянською назвою. 1957 розпочато будівництво морського порту, що значно пришвидшило розвиток. Від 1973 — місто обласного значення. 1920 у місті мешкало 232, 1939 — 600, 1952 — 3 тис., 1959 — 4,3 тис., 1979 — 43,1 тис., 1998 — 55,2 тис. осіб. Від 2016 має назву Чорноморськ.
Нині Чорноморськ — важливий промислово-транспортний центр. У місті, окрім морського торговельного порту, працюють Чорноморський судноремонтний завод, Чорноморський морський рибний порт, ЗАТи «Іллічівськзовніштранс», «Українська чорноморська індустрія» (виробництво рослин. і соєвої олії), «Чорноморський олійноекстракційний завод» (рослинна олія), «Чорноморський олійножировий комбінат» (перероблення пальмової олії), ТОВи «Аквафрост» (крабові палички та морепродукти), «Хай Рейз Контракшінз» (товарний бетон). Діють поромні переправи І.–Варна (Болгарія), І.–Поті/Батумі (Грузія). У місті станом на 2011 — 12 загальноосвітніх шкіл, українська гімназія, професійні училище морського транспорту та судноремонтний ліцей, Чорноморський інститут Одеського університету, 11 дитячих дошкільних закладів; музична школа, дитяча школа мистецтв, Палац культури, Будинок творчості школярів, Чорноморський музей образотворчих мистецтв ім. О. Білого, кінотеатр, 5 бібліотек; 4 поліклініки, лікарня, санаторій-профілакторій, 4 бази відпочинку; Палац спорту, 4 стадіони, 7 спортивних клубів, 3 спортивні школи, яхт-клуб, шахово-шашковий і тенісний клуби, стадіон пляжних видів спорту, СДЮШОР клубу «Чорноморець», фізкультурно-оздоровчий комплекс «Іллічівськзовніштранс». Виходять газети «Черноморский маяк», «Ильичевец», «Ильичевский судоремонтник». Функціонують нар. хор ветеранів праці, нар. цирк. студія «Арлекіно». Реліг. громади: УПЦ МП, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. Встановлено памʼятники А. Гайдару, воїнам-афганцям, рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни на узбережжі Сухого лиману. Серед видат. уродженців — актор, засл. арт. України А. Бобер, спортсменка (веслування на байдарках і каное) Н. Феліксова. З містом повʼязані життя та діяльність поета І. Гаврилюка та засл. художника України А. Горбенка, нар. арт. України Л. Стадниченко (див. вокал. ансамбль «Доля»), спортсменів І. Разорьонова, В. Савченка (обидва — важка атлетика), А. Онуфрієнка (легка атлетика).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
