Ілля Муромець

«ІЛЛЯ́ МУ́РОМЕЦЬ» — перший у світі багатомоторний важкий бомбардувальник. Створ. авіац. від­ділом Русько-Балт. вагон. заводу в С.-Петербурзі під керівництвом І. Сікорського (серед кон­структорів — О. Кудашев, К. Ергант, Г. Адлер). Уперше під­нявся у повітря 10 грудня 1913. На літаку, пілотованому І. Сікорським, здійснено показові польоти і встановлено низку рекордів: 12 грудня 1913 він під­няв вантаж вагою 1100 кг (поперед. рекорд — 653 кг), 12 лютого 1914 здійснив політ із 16-ма пасажирами на борту (заг. маса вантажу — 1290 кг). Його випускали серійно у багатьох модифікаціях до 1919. За різними даними, загалом збудовано від 79-ти до 83-х одиниць.

«Ілля Муромець Київський» серії Б (ІМ-Б Київський) — перша серійна модифікація. На­звана на честь пере­льоту першої машини цієї серії за маршрутом С.-Петербург–Київ 17–18 червня 1914. ІМ-Б — суцільнодеревʼяний багатостояковий біплан з полотняною обшивкою, оснащений двигунами «Аргус» (2 по 140 і 2 по 125 к. с.) або «Сальмсон» (2 по 200 і 2 по 135 к. с.). Екіпаж — 4 особи. Озброє­н­ня не перед­бачене. Збудовано 6 екземплярів: 2 із «Аргусами» і 4 із «Сальмсонами». Їх використовували пере­важно як навч. до серед. 1915. Один ІМ-Б навесні 1914 встановили на поплавк. шасі. Літак, прийнятий на озброє­н­ня Мор. ві­домством, залишався найбільшим гідропланом до 1917.

«Ілля Муромець» серії В (ІМ-В, полегшений, бо­йовий, вузькокрилий) — літак дещо зменшених роз­мірів і маси, краще при­стосований для бо­йового за­стосува­н­ня. Кабіна мала більшу площу за­скле­н­ня. Озброє­н­ня — 1–2 кулемети різних типів на шкворневих установках у надфюзеляж. вирізі верх­нього крила між бензобаками. Іноді в політ брали ручний кулемет для стрільби через вікно у фюзеляжі. Екіпаж — 4 особи. 1914–15 збудовано понад 30 екземплярів ІМ-В, більшість з яких була оснащена 4-ма двигунами «Санбім» по 150 к. с. кожний. Ві­домі й ін. варіанти, напр., з двома «Сальмсонами» по 200 к. с. Двомоторні літаки за характеристиками по­ступалися чотиримоторним (їх використовували як навч.). Бомбове навантаже­н­ня ІМ-В сягало 500 кг.

«Ілля Муромець» серії Г (ІМ-Г, ширококрилий) від­різнявся від поперед. серії більшими роз­мірами, посиленим стрілец. озброє­н­ням, а також збільшеним до 6-ти осіб екіпажем. На ІМ-Г за­стосовували різні типи двигунів у різних комбінаціях: чотири «Санбіми» по 150 або 160 к. с., чотири «Аргуси» по 125 або по 140 к. с. та ін. Серія, яку випускали 1916–18, включала декілька субмодифікацій.

«Ілля Муромець» серії Д (ДІМ) — машина значно менших роз­мірів, ніж ін. модифікації, що мала повністю за­склену носову частину фюзеляжу. Двигуни — 4 «Санбіми» по 150 к. с. у двох тандем. установках, ефективність яких виявилася низькою, а льотні характеристики літака незадовільними. Збудовано 3 екземпляри.

«Ілля Муромець» серії Е (ІМ-Е) — оста­н­ня і най­глибша модифікація бомбардувальника, оснащена двигунами «Рено» по 220 к. с. За­скле­н­ня кабіни — як у типу ДІМ, озброє­н­ня — до 8-ми кулеметів, екіпаж — 7–8 осіб. 1917 збудовано й від­правлено на фронт 3 ІМ-Е, ще декілька зі­брано 1918.

До поч. 1-ї світової війни збудовано 4 «Іллі Муромці», які до вересня 1914 пере­дано у військ.-повітр. флот. 10 грудня 1914 створ. Ескадру повітр. кораблів (перше у світі бо­йове зʼ­єд­на­н­ня багатомотор. літаків) із гол. базою у Він­ниці. Її загони діяли на різних ділянках фронту. Загалом за роки 1-ї світової війни у бо­йових діях взяло участь бл. 50-ти машин цього типу. Їхні екіпажі здійснили понад 300 вильотів на роз­відку і бомбардува­н­ня, скинули 48 т бомб, стрільці знищили не менше 3-х машин ворога (нім. винищувачі збили лише один бомбардувальник). На­прикінці 1917 — у 1918 декілька літаків, що знаходилися на базі у Він­ниці, входили до складу Повітр. флотів УНР та Української Держави, однак через поганий тех. стан у бо­йових діях їх не використовували. 1918 на Русько-Балт. заводі добудовано 13 машин типу Г-3, які уві­йшли до складу організов. рад. командува­н­ням Дивізіону повітр. кораблів. Дивізіон брав участь у воєн. діях 1918–20 та польс.-рад. війні, зокрема його літаки бомбили денікін. кавалерію побл. м. Воронеж (РФ) у вересні 1919, атакували польс. війська в Білорусі влітку 1920 й частини генерала П. Врангеля у Пн. Таврії восени того ж року. 1921–22 6 повітр. кораблів обслуговували поштово-пасажир. авіалінію Москва–Орел–Харків. Остан­ній «Ілля Муромець» виведений з екс­плуатації 1923.

Літ.: Фине К. Рус­ские воздушные богатыри И. И. Сикорского. Бел­град, 1930; Шавров В. Б. История кон­струкций самолетов в СССР до 1938 года. Москва, 1986; Катышев Г. И., Михеев В. Р. Крылья Сикорского. Москва, 1992; Кондратьев В. Бомбардировщики Первой Мировой войны. Москва, 1999.

В. В. Мараєва

Завантажити статтю