Ілляш Микола Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ілляш Микола Максимович

ІЛЛЯ́Ш Микола Максимович (03. 12, за паспортом – 12. 11. 1942, с. Великі Прицьки Ржищів., нині Кагарлиц. р-ну Київ. обл.) – прозаїк. Чл. НСПУ (1984). Літ. премія ім. Олени Пчілки (1996). Закін. Львів. ун-т (1969), ВПШ при ЦК КПУ (1979). Працював зав. відділу ред. г. «Молодь Закарпаття» (Ужгород, 1968–70); заст. гол. ред. вид-ва «Молодь» (Київ, 1975–81); на парт. роботі (1981–88); гол. ред. ж. «Сільські обрії» (1988–90), вид-в «Український письменник» (1993–98) та «Українська енциклопедія» (1998), головою ради з питань енциклопед. та довідк. видань громад. об’єдн. «Ін-т незалеж. експертів», кер. редакц. групи з підготовки і вип. «Енциклопедії банківської справи України» (1999–2000); від 2001 – кер. редакц.-видавн. центру Укр. ін-ту соц. досліджень (з перервою 2004–06, коли очолював вид-во «Школа»), водночас від 2006 – зав. ред. відділу і заст. гол. ред. – випускаючий ред. ж. «Український соціум». Дебютував новелою «Нема доріг до мого дому» у г. «Комсомолець Запоріжжя» (від 26 жовтня 1971). У творах порушує переважно морал.-етичні проблеми сучасності, звертається до націонал. історії. У повісті «Ранні громи» (1979) розкрив явище комсомол. кар’єризму; занепад села – у повісті «Буркун-зілля» (1983); у повісті «Де скарби ваші?...» (1993; усі – Київ) – процеси зміни ціннісних орієнтацій після розпаду СРСР. Перекладає укр. мовою з рос. твори для дітей та юнацтва, зокрема біогр. нариси «Галерея портретів» М. Костомарова (1993), істор. роман «Святополк Окаянний» Ю. Джеджули (2006; обидва – Київ).

Тв.: Буркун-зілля: Повісті, оповідання. 1993; Отче наш: Розповіді про віру і молитву. 1994 (співавт.); Зростаймо громадянами: Розповідь про Конституцію України. 2000 (співавт.; усі – Київ).

В. Ф. Василашко

Стаття оновлена: 2011