Ільїн Вадим Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільїн Вадим Григорович

ІЛЬЇ́Н Вадим Григорович (05. 01. 1942, Київ) – композитор, піаніст, вібрафоніст, саксофоніст, аранжувальник. Засл. діяч мист-в УРСР (1989). Чл. НСКУ (1972). Лауреат всесоюз. і респ. конкурсів на кращий твір. Закін. Київ. консерваторію (1971; кл. композиції М. Скорика). 1961–62 грав у джаз. ансамблі під кер-вом Ю. Братолюбова, 1963 – джаз-оркестрі «Дніпро» під кер-вом І. Петренка. 1963–64 – кер. естрад. оркестрів Мед. ін-ту, 1966–67 – Жовтн. палацу культури, 1972–74 – вокал. ансамблю «Мрія» (усі – Київ). 1991–2007 мешкав у м. Хайфа (Ізраїль). Від 2008 – у Росії. Як композитор брав участь у фестивалях «Київ-мюзик-фест». Творчість вирізняється багатим мелодизмом. Винятковою популярністю на теренах колиш. СРСР користувалися мюзикли І., що стали новим явищем у муз. театр. творчості, а також своєрідні за мелодикою естрадні пісні. Записав грамплатівки на фірмі «Мелодія».

Тв.: опера «Грім з Путивля» (1980); балети – «Казка про мідяк» (1972), «Жінка в чорному» (1987); мюзикли – «Пізня серенада» (1975), «Товариш Любов» (1977), «Місто на зорі» (1978), «Дамських справ майстер» (за п’єсою М. Старицького «За двома зайцями», 1979, співавт.), «Легенда про княжну Либідь та її братів» (1982); вокал.-симф. – ораторія «Тростянецьке джерело» (1987); для симф. оркестру – Симф. (1971); концерти із симф. оркестром – для скрипки (1970), для контрабаса (1997); концерти з естрадно-симф. оркестром – для фортепіано (1985), для саксофона (1987); п’єси для скрипки і фортепіано; хори, романси; естрадні пісні; музика до театр. вистав, фільмів.

Літ.: Некрасова Н. Героїка і масштабність // Музика. 1981. № 2.

І. М. Сікорська

Стаття оновлена: 2011