Ільїн Василь Семенович

ІЛЬЇ́Н Василь Семенович (01(14). 01. 1901, Київ — 13. 07. 1963, там само) — мово­знавець. Кандидат філологічних наук (1946). Закін. Київський університет (1936). Від­тоді працював у ньому (з пере­рвою): від 1946 — доцент кафедри української мови; одночасно 1938–63 — в Ін­ституті мово­знавства АН УРСР (Київ, з пере­рвою 1941–42): заст. дир. з наук. частини (1946–47), в. о. завідувача від­ділу української мови та діалектології (від 1947), за сумісництвом — в. о. за­ступника директора з наук. частини (від 1949). Наукові дослідже­н­ня: лексика, лінгвостилістика, мова худож. творів, словотвір, граматика, лексикологія, лексико­графія, пита­н­ня української літературної мови у її звʼязках з російською мовою. Ви­вчав мову і стиль творів Т. Шевченка: ст. «До пита­н­ня синоніміки Шевченка (за українськими поезіями)» // «Наукові записки Київського університету: Збірник філологічного факультету» (1939, № 1), «Мова Т. Г. Шевченка і роз­виток сучасної української літературної мови» // «Полтавсько-київський діалект — основа української національної мови» (К., 1954), «Лексична синоніміка Т. Г. Шевченка» // «Лексико­графічний бюлетень» (1955, вип. 5), «Емоційна лексика у поезіях Т. Г. Шевченка» // «Дослідже­н­ня з лексикології та лексико­графії» (К., 1968); а також мовно-стиліст. особливості худож. пере­кладів українською мовою, здійснених М. Рильським, П. Тичиною, А. Малишком — «Українські пере­клади поезій О. С. Пушкіна» // «Мово­знавство: Наукові записки Ін­ституту мово­знавства АН УРСР» (К., 1947, т. 4–5; 1949, т. 8), «Українські пере­клади творів О. С. Пушкіна» // «Вітчизна» (1952, № 1). Ред. «Діалектологічного бюлетеня» (1949–50, вип. 1–2), «Лексико­графічного бюлетеня» (1958–63, вип. 6–9). Автор роз­ділу «Морфологія» у під­ручнику «Курс історії української літературної мови» (1958, т. 1), брав участь у під­готовці до пере­ви­да­н­ня «Словаря української мови» за ред. Б. Грінченка (1958–59) та укла­дан­ні «Українсько-російського словника» (1964, 5 пере­ви­дань; усі — Київ).

Завантажити статтю