Ільїн Сергій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільїн Сергій Михайлович

ІЛЬЇ́Н Сергій Михайлович (30. 04. 1949, м. Новосибірськ, РФ) – живописець. Онук С. Ільїна. Чл. НСХУ (2008). Закін. Одес. пед. ін-т (1976; викл. В. Цюпко). Працює ст. н. с. Одес. музею сх. та зх. мист-ва (від 1966). Учасник міських, обл. худож. виставок від 1972. Персон. – в Одесі (1987, 1991, 1994, 1999), Києві (1997), Антверпені (Бельгія; 1991, 1993), Потсдамі (Німеччина, 2002). Стиліст. ознаки творів І. беруть початок від пд.-рос. традицій живопису, з його камер., дещо романтизов. відчуттями. Формоутворююча структура збагачена елементами модерну, від чого з’явилась органічна умовність малюнку, деформація форм і об’ємів, метафіз. акценти. Окремі полотна зберігаються в Одес. ХМ.

Тв.: «Мотив з рікою» (1978), «Після дощу» (1986), «Осінь» (1987), «Адам і Єва» (1990), «Запрошення до самотності– 2» (1991), «Тераса, освітлена місячним сяйвом», «Ахеронт», «Кармен» (усі – 1992), «Червона жриця», «Елегія» (обидва – 1994), «Леді озера» (1999), «Присвячення Алессандро Барикко» (2005), «…І з місяцем їм немає спокою», «Вилкове. Острів», «Норвегія. Троль-Фьйорд» (усі – 2008).

Літ.: Черкесова Л. Подлинная реальность С. Ильина // Одес. вест. 1999, 5 авг.; Булгакова В. Лунная ночь С. Ильина // Пассаж. 2002. № 7.

Т. В. Басанець

Стаття оновлена: 2011