Ільїна Ніна Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільїна Ніна Олександрівна

ІЛЬЇНА́ Ніна Олександрівна (30. 08. 1951, Київ) – кіноактриса, педагог. Засл. арт. України (2000). Чл. НСКінУ (1977). Закін. ВДІК (Москва, 1972; майстерня В. Бєлокурова). Відтоді працює на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка (Київ). Водночас від 2008 – доц., від 2009 – зав. каф. театр. мист-ва Київ. міжнар. ун-ту. Очолює підпр-во НСКінУ «Актор. агенція «“Гільдія кіноакторів”» (від 1988), фестиваль акторів кіно «Стожари» (від 1995). І. – гострохарактерна актриса широкого діапазону, їй підвладні як комедійні, ґротескові, так і героїчні, психол. ролі.

Ролі: Галя («Ні пуху, ні пера!», 1973, реж. В. Іванов), Оля («Дума про Ковпака», 1973–76, реж. Т. Левчук), Валя («Ви Петька не бачили?», 1975, реж. В. Попов), Муська («Народжена революцією», 1974–77), Провідниця («Вбити шакала», 1991; обидва – реж. Г. Кохан, усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Феня Лавриненко («Солдатки», 1977, реж. В. Козачков), Валентина («Сто перший», 1982, реж. В. Костроменко; обидва – Одес. кіностудія худож. фільмів), Віра Лясун («Діамантова стежка», 1978, реж. В. Хмельницький, «Київнаукфільм» на замовлення ФРН), Юля Жемаріна («Без права на помилку», 1974, реж. О. Файнциммер, «Мосфільм»), Добра фея («Казка як казка», 1978, реж. О. Бійма), Клава («Перстень з діамантом», 1979, реж. Ю. Суярко; обидва – «Укртелефільм»), Аня («Побачення на Чумацькому шляху», 1985, реж. Я. Стрейч, Ризька кіностудія худож. фільмів), Покоївка («Коли її зовсім не чекаєш….», 2007, реж. Т. Магар, «Стар Медіа»).

Літ.: Махтіна Є. Н. Ніна Ільїна // Щасливої дороги. К., 1978; Дерев’янко Т., Парфенюк О. Люблю ролі різні… // Ранок. 1979. № 3.

О. Б. Парфенюк

Стаття оновлена: 2011