Ільїнський Григорій Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільїнський Григорій Андрійович

ІЛЬЇ́НСЬКИЙ Григорій Андрійович (11(23). 03. 1876, С.-Петербург – 14. 12. 1937, м. Томськ, РФ) – мовознавець, етнограф. З походження українець. Д-р філології (1911, за дис. «Грамоты болгарских царей» отримав Ломоносов. премію С.-Петербур. АН), чл.-кор. АН СРСР (1921), дійс. чл. Болгар. (1929) та Польс. (1930) АН. Закін. С.-Петербур. ун-т (1898), залиш. для підготовки до професор. звання (1898–1903). У 1901–03 – у наук. відрядженні в Німеччині, Чехії, Австрії, Сербії, Болгарії. 1903 – секр. комісії з підготовки з’їзду слов’ян. філологів. Приват-доц. каф. славістики С.-Петербур. (від 1904) та Харків. (від 1907) ун-тів; 1909–15 – проф. каф. церковно-слов’ян. і рос. мов та їхніх літ-р і найважливіших слов’ян. наріч Ніжин. істор.-філол. ін-ту (нині Черніг. обл.), одночасно – викл. Вищих жін. курсів у Києві; 1916–20 – проф. Юр’єв. ун-ту (нині м. Тарту, Естонія); від 1920 – проф. каф. рос. мови Саратов. ун-ту (Росія); від 1927 – проф. Сх. пед. ін-ту в Казані та проф. каф. славістики 1-го Моск. ун-ту. В січні 1934 заарешт. за «Делом славистов», засудж. до 10 р. таборів і відправлений на Соловки; у серпні того ж року покарання замінено на 5 р. заслання у Зх. Сибір; перебував у м. Славгород. 11 липня 1936 звільнений від заслання, поселився у Томську, де очолював б-ку краєзнав. музею; 19 листопада 1937 заарешт. вдруге та згодом розстріляний. 1967 реабіліт. Досліджував проблеми слов’ян. писемності та філології, етимологію і граматику слов’ян. мов, праслов’ян. мову. Першим серед рос. славістів обґрунтував право на існування праслов’ян. граматики як окремої науки про праслов’ян. мову, відокремленої від порівнял. граматики слов’ян. мов. Автор етимол. розвідок про слов’ян. мови, явища укр. морфології та словотворення. Уклав етимол. словник слов’ян. мов (рукопис). Підтримуючи думку, що в основі укр. мови лежить розмовна мова Центр. України (передусім Київщини й Полтавщини), вважав, що для протиставлення галиц.-волин. давньорус. говірок і київ. говірки 11 ст. немає підстав: і ті, й інші належать до однієї прарус. мови. В окремих дослідж. розглядав питання, пов’язані з вивченням «Слова о полку Ігоревім». Багато його дослідж. рецензував С. Кульбакін.

Пр.: Страничка из истории праславянского языка // Науч.-лит. сб. Галицко-рус. матицы. Л., 1901. Т. 1, кн. 4; О некоторых архаизмах и новообразованиях праславянского языка. Морфологические этюды. Прага, 1902. Т. 3; Der Reflex des indogermanischen Diphthongs eu im Urslavichen // Archiv für slavische Philologie. 1908. Bd. 29; Краткий курс истории южных славян, читанный в 1907–1908 гг. в Харьковском университете. Х., 1908; Праславянская грамматика. Нежин, 1916; До питання про асиміляцію голосних в українській мові // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. К., 1926. Т. 7–8; Несколько конъектур к «Слову о полке Игореве» (По поводу труда акад. В. Н. Перетца) // Slavia. 1930. Roš. 8, seš. 3–4; Хто Троян у «Слові о полку Ігоревім» // Україна. 1930. Кн. 41.

Літ.: Журавлев В. К. Григорий Андреевич Ильинский (1876–1937). Москва, 1962; Ильинский Григорий Андреевич // Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды: Биобиблиогр. слов. Минск, 1976. Т. 2; Григорий Андреевич Ильинский: Биобиблиогр. указ. Чг., 1990; Ашнин Ф. Д., Алпатов В. М. «Дело славистов». 30-е годы. Москва, 1994.

Є. Х. Широкорад

Стаття оновлена: 2011