Ільїнський Григорій Андрійович
ІЛЬЇ́НСЬКИЙ Григорій Андрійович (11(23). 03. 1876, С.-Петербург — 14. 12. 1937, м. Томськ, РФ) — мовознавець, етнограф. З походження українець. Доктор філології (1911, за дис. «Грамоты болгарских царей» отримав Ломоносов. премію С.-Петербур. АН), член-кореспондент АН СРСР (1921), дійс. чл. Болгар. (1929) та Польс. (1930) АН. Закін. С.-Петербур. університет (1898), залиш. для підготовки до професор. звання (1898–1903). У 1901–03 — у наук. відрядженні в Німеччині, Чехії, Австрії, Сербії, Болгарії. 1903 — секр. комісії з підготовки зʼїзду словʼян. філологів. Приват-доцент кафедри славістики С.-Петербур. (від 1904) та Харків. (від 1907) університетів; 1909–15 — професор кафедри церковно-словʼян. і рос. мов та їхніх літ-р і найважливіших словʼян. наріч Ніжин. істор.-філол. інституту (нині Черніг. обл.), одночасно — викладач Вищих жін. курсів у Києві; 1916–20 — проф. Юрʼєв. університету (нині м. Тарту, Естонія); від 1920 — професор кафедри російської мови Саратов. університету (Росія); від 1927 — проф. Сх. пед. інституту в Казані та професор кафедри славістики 1-го Моск. університету. В січні 1934 заарешт. за «Делом славистов», засудж. до 10 р. таборів і відправлений на Соловки; у серпні того ж року покарання замінено на 5 р. заслання у Зх. Сибір; перебував у м. Славгород. 11 липня 1936 звільнений від заслання, поселився у Томську, де очолював бібліотеку краєзнав. музею; 19 листопада 1937 заарешт. вдруге та згодом розстріляний. 1967 реабіліт. Досліджував проблеми словʼян. писемності та філології, етимологію і граматику словʼян. мов, прасловʼян. мову. Першим серед рос. славістів обґрунтував право на існування прасловʼян. граматики як окремої науки про прасловʼян. мову, відокремленої від порівнял. граматики словʼян. мов. Автор етимол. розвідок про словʼян. мови, явища укр. морфології та словотворення. Уклав етимол. словник словʼян. мов (рукопис). Підтримуючи думку, що в основі української мови лежить розмовна мова Центр. України (передусім Київщини й Полтавщини), вважав, що для протиставлення галиц.-волин. давньорус. говірок і київ. говірки 11 ст. немає підстав: і ті, й інші належать до однієї прарус. мови. В окремих дослідж. розглядав питання, повʼязані з вивченням «Слова о полку Ігоревім». Багато його дослідж. рецензував С. Кульбакін.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Страничка из истории праславянского языка // Науч.-лит. сб. Галицко-рус. матицы. Л., 1901. Т. 1, кн. 4; О некоторых архаизмах и новообразованиях праславянского языка. Морфологические этюды. Прага, 1902. Т. 3; Der Reflex des indogermanischen Diphthongs eu im Urslavichen // Archiv für slavische Philologie. 1908. Bd. 29; Краткий курс истории южных славян, читанный в 1907–1908 гг. в Харьковском университете. Х., 1908; Праславянская грамматика. Нежин, 1916; До питання про асиміляцію голосних в українській мові // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. К., 1926. Т. 7–8; Несколько конъектур к «Слову о полке Игореве» (По поводу труда академік В. Н. Перетца) // Slavia. 1930. Roš. 8, seš. 3–4; Хто Троян у «Слові о полку Ігоревім» // Україна. 1930. Кн. 41.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
