Ільницький Людвиґ Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільницький Людвиґ Якович

ІЛЬНИ́ЦЬКИЙ Людвиґ Якович (21. 04. 1930, с. Козинці Турбів., нині Липовец. р-ну Вінн. обл.) – фахівець у галузі авіаційної радіоелектроніки. Чоловік М. Ільницької. Д-р тех. н. (1971), проф. (1971). Засл. діяч н. і т. України (1991). Закін. Львів. політех. ін-т (1951). Працював у НДІ а/с № 55 Мін-ва радіотех. пром-сті СРСР (м. Новосибірськ, РФ, 1951–54), у Львів. політех. (1956–58) та Новосибір. електротех. (1958–59) ін-тах, ст. н. с. Київ. ін-ту автоматики (1960–61); від 1961 – у Нац. авіац. ун-ті (Київ): від 1962 – зав. каф. антенофідер. пристроїв, від 1986 – зав., від 2000 – проф. каф. тех. електродинаміки. Запропонував симетр. антени привід. радіомаяків з підвищеною точністю наведення літаків на злітно-посадкову смугу; методику розміщення антен диспетчер. зв’язку на обмеж. тер. за умови мінімізації взаєм. впливів; автомат. вимірюв. комплекси параметрів поляризації електромагніт. хвиль.

Пр.: Применение дробно-рациональных приближений в теории функциональных преобразователей. К., 1971; Связные и навигационные антенны самолетов. Москва, 1978 (співавт.); Антенные устройства аэропортов гражданской авиации. Москва, 1983 (співавт.); Электромагнитная совместимость радиоэлектронных средств. К., 1983 (співавт.); Антени та пристрої надвисоких частот: Підруч. К., 2003 (співавт.); Super High-Frequency Devices. К., 2008 (співавт.).

Є. С. Сікорський

Стаття оновлена: 2011