Ільниця - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільниця

І́ЛЬНИЦЯ – село Іршавського району Закарпатської області. Знаходиться у межах надзаплав. тераси р. Синявка (притока Іршави, бас. Дунаю), біля підніжжя г. Бужора, за 4 км від райцентру та залізнич. ст. Іршава. Пл. 61,4 км2. Насел. 8902 особи (2001, складає 97,8 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується під 1450. Жит. брали участь у Визв. війні угор. народу під кер-вом Ференца ІІ Ракоці. 1865 тут почали експлуатувати поклади бурого вугілля (великі вугіл. шахти розбудовано переважно після 1945, у 1956 видобуток у 6-ти шахтах складав 460 тис. т; від 1960-х рр. у зв’язку з розвитком у зх. областях України економічніших джерел енергії в І. працює лише одна велика шахта). Пром. значення також має родовище бентоніт. глин. У квітні 1919 І. окупували румун. війська. Від серпня 1919 за Сен-Жермен. договором – у складі Чехо-Словаччини. Від березня 1939 до жовтня 1944 – під угор.-гортист. окупацією. Від 1945 – у складі УРСР. 1971–96 – смт. Нині у І. працюють ВАТ «Ільниц. з-д металозварювал. устаткування»; ТОВи – «Нова–Текст» (пошиття шкіряного верх. одягу), «Клен» (оброблення деревини та виготовлення меблів), «Лігніт» (видобуток бурого вугілля та бентоніт. глин); Закарп. з-д мастил. устаткування. Є значна кількість фермер. госп-в, які спеціалізуються на вирощуванні бобових, зернових, овочів, фруктів. У І. – 3 заг.-осв. школи, школа-інтернат, спорт.-гуманітар. ліцей, 4 дошкіл. навч. заклади; центр дозвілля «Шахтар», клуб «Новоселиця», дит. школа мист-в, 2 б-ки; лікар. амбулаторія. Реліг. громади: УПЦ МП, УГКЦ, євангелістів християн-баптистів, адвентистів сьомого дня. У селі розвинута турист. сфера. Функціонує оздоров. табір «Зачарована долина». Побл. І. – заг.-держ. значення геол. заказник Зачарована долина, нац. природ. парк «Зачарований край», гідрол. пам’ятка природи Чорне багно. Серед видат. уродженців – письменник В. Фенич, футболіст І. Ґецко.

Ф. Ф. Король

Стаття оновлена: 2011