Ільченко Леонід Харитонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільченко Леонід Харитонович

І́ЛЬЧЕНКО Леонід Харитонович (09. 12. 1925, с. Матвіївка Котелев. р-ну, нині Полтав. обл. – 04. 03. 1993, смт Диканька Полтав. обл.) – скульптор. Засл. майстер нар. творчості України (1993). Навч. у Писарівщин. зоовет. технікумі (1940–41). Твори експонували-ся на виставках у Полтаві (1949), Києві (1953), Москві (1961). Роботи зберігаються у Дикан. картин. галереї і краєзнав. музеї, Полтав. краєзнав. музеї, Великосорочин. літ.-мемор. музеї М. Гоголя (Миргород. р-н Полтав. обл.).

Тв.: пам’ятники – М. Гоголю (1952, смт Диканька), Т. Шевченкові (1953, с. Чернечий Яр Дикан. р-ну; 1955), М. Островському (1968), стела на честь воїнів-визволителів (1975; обидва – смт Диканька); композиції – «Пісня ланів» (1972), «Ранок», «Залп “Катюш”» (обидві – 1974); погруддя генерал-лейтенанта О. Нестеренка (1975).

Літ.: Гончаренко В. Він прикрашає Диканьку // Рад. Україна. 1959, 29 листоп.; Щербань І. Скульптури Леоніда Ільченка // ЛУ. 1972, 21 січ.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2011