Ільченко Олександр Єлисейович

І́ЛЬЧЕНКО Олександр Єлисе­йович (22. 05(04. 06). 1909, Харків — 16. 09. 1994, Київ) — прозаїк, драматург, сценарист, пере­кладач. Двоюрід. брат Д. Ільченка. Член СПУ (1939). Державні нагороди СРСР. Закін. літ.-лінгвіст. факультет Харків. ІНО (1930). Від 1929 працював у рад. дит. ж. «Червоні квіти», «Весела бригада», «Зна­н­ня та праця»; спецкор. г. «Известия» (1942–52) і ж. «Україна» (від 1943). Почав друкуватися від 1926. Писав укр. та рос. мовами. Автор істор.-біогр. повісті про Т. Шевченка «Серце жде» (Х., 1939; сут­тєво виправл. і доповн. під на­звою «Петербурзька осінь», К., 1947; 1951; 1975; перекл. Б. Лавреньова російською мовою — Москва, 1954), на основі якої створив пʼєсу «Петербурзька осінь» (по­ставл. у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка, 1954, реж. Б. Балабан, у ролі Т. Шевченка — Є. Пономаренко), а також кіносценарії (не реалізов.). Образ Т. Шевченка викори­став також у повісті-казці «Рукавичка» (Ташкент, 1943), дія якої від­бувається 1942 в окупов. Україні (у пізніших ред. — «Соломʼяна рукавичка»; у рос. перекл. — «Тиха украинская ночь, или Соломен­ная рукавичка» у кн. «Полторы сказки», Москва, 1982). Подіям 2-ї світової війни присвяч. книги нарисів і оповідань «Бойцы из наших мест» (Саратов, 1941), «Горный пейзаж», «Память сердца» (обидві — Ташкент, 1942). Найпопулярнішим став химер. роман «Козацькому роду нема пере­воду, або ж Мамай і Чужа Молодиця» (К., 1958; 1964; 1967; 1984; 2009; у рос. перекл. — «Козацкому роду нет пере­воду, или Мамай и Огонь-Молодица», Москва, 1961; 1965; 1970; 1978; 1985), у якому тісно пере­плетені події укр. минувшини (2-а пол. 17 ст.) і вигадка, пронизані щедрістю синонімів, приказок, прислівʼїв, фразеологізмів. Автор пʼєси «Завтра вранці» (Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка, 1950, реж. Б. Норд), сценарію х/ф «Роман і Франческа» (1960, реж. В. Денисенко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка); нарисів та есе про М. Чернишевського, А. Церетелі, Г. Сундукяна, Ю. Федьковича, М. Рильського, А. Головка, М. Трублаїні, А. Бучму, С. Шишка, Г. Кальченка та ін. Пере­клав українською мовою низку творів М. Горького, О. Островського, А. Гайдара, І. Буніна, Х. Абовяна, О. Фадєєва, О. Толстого, В. Каверіна. Окремі твори І. пере­кладено також чес., болгар., хорват. та ін. мовами. Як публіцист ви­ступав в обороні української мови. Залишив спогади «Основа, или Кто там стучится в дверь?: Пост­скриптум жизни публициста» (Москва, 1984).

Завантажити статтю