Ільченко Олександр Єлисейович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільченко Олександр Єлисейович

І́ЛЬЧЕНКО Олександр Єлисейович (22. 05(04. 06). 1909, Харків – 16. 09. 1994, Київ) – прозаїк, драматург, сценарист, перекладач. Двоюрід. брат Д. Ільченка. Чл. СПУ (1939). Держ. нагороди СРСР. Закін. літ.-лінгвіст. ф-т Харків. ІНО (1930). Від 1929 працював у рад. дит. ж. «Червоні квіти», «Весела бригада», «Знання та праця»; спецкор. г. «Известия» (1942–52) і ж. «Україна» (від 1943). Почав друкуватися від 1926. Писав укр. та рос. мовами. Автор істор.-біогр. повісті про Т. Шевченка «Серце жде» (Х., 1939; суттєво виправл. і доповн. під назвою «Петербурзька осінь», К., 1947; 1951; 1975; перекл. Б. Лавреньова рос. мовою – Москва, 1954), на основі якої створив п’єсу «Петербурзька осінь» (поставл. у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка, 1954, реж. Б. Балабан, у ролі Т. Шевченка – Є. Пономаренко), а також кіносценарії (не реалізов.). Образ Т. Шевченка використав також у повісті-казці «Рукавичка» (Ташкент, 1943), дія якої відбувається 1942 в окупов. Україні (у пізніших ред. – «Солом’яна рукавичка»; у рос. перекл. – «Тиха украинская ночь, или Соломенная рукавичка» у кн. «Полторы сказки», Москва, 1982). Подіям 2-ї світ. війни присвяч. книги нарисів і оповідань «Бойцы из наших мест» (Саратов, 1941), «Горный пейзаж», «Память сердца» (обидві – Ташкент, 1942). Найпопулярнішим став химер. роман «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» (К., 1958; 1964; 1967; 1984; 2009; у рос. перекл. – «Козацкому роду нет переводу, или Мамай и Огонь-Молодица», Москва, 1961; 1965; 1970; 1978; 1985), у якому тісно переплетені події укр. минувшини (2-а пол. 17 ст.) і вигадка, пронизані щедрістю синонімів, приказок, прислів’їв, фразеологізмів. Автор п’єси «Завтра вранці» (Київ. укр. драм. театр ім. І. Франка, 1950, реж. Б. Норд), сценарію х/ф «Роман і Франческа» (1960, реж. В. Денисенко, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка); нарисів та есе про М. Чернишевського, А. Церетелі, Г. Сундукяна, Ю. Федьковича, М. Рильського, А. Головка, М. Трублаїні, А. Бучму, С. Шишка, Г. Кальченка та ін. Переклав укр. мовою низку творів М. Горького, О. Островського, А. Гайдара, І. Буніна, Х. Абовяна, О. Фадєєва, О. Толстого, В. Каверіна. Окремі твори І. перекладено також чес., болгар., хорват. та ін. мовами. Як публіцист виступав в обороні укр. мови. Залишив спогади «Основа, или Кто там стучится в дверь?: Постскриптум жизни публициста» (Москва, 1984).

Тв.: Дніпрельстан: Нариси. 1932; Оповідання. Х., 1936; Тысячелистник. Москва, 1946; Звичайний хлопець: Повість. К., 1947; 1951; Вибране. К., 1948; Дві казки для дорослих: Повість. К., 1966; Багряный лист: Повести, рассказы, очерки. Москва, 1969; 1976; Каприччо: Повісті, акварелі. К., 1969; Твори: У 2 т. К., 1979; Тревоги прежних лет: Повесть // Радуга. 1987. № 11; Вибрані твори: У 2 т. К., 1989.

Літ.: Дейч А. «Козацкому роду нет переводу…» // Дружба народов. 1959. № 5; Прохоренко К. Химерний роман з народних вуст // Дніпро. 1959. № 6; Гуцало Е. Сказка – жизнь, жизнь – сказка // Ильченко А. Полторы сказки. Москва, 1982; Його ж. Особистість // Ільченко О. Вибрані твори: У 2 т. Т. 1. К., 1989; Логвиненко М. Український характер // ЛГ. 1999, 25 листоп.; Заболотна В. Наш український Вальтер Скотт // День. 2009, 5 черв.; Константинова К. Забута таємниця козака Мамая // ДТ. 2009, 5 черв.

В. І. Заболотна

Стаття оновлена: 2011