Ільченко Петро Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ільченко Петро Павлович

І́ЛЬЧЕНКО Петро Павлович (1888, м. Новочеркаськ, нині Ростов. обл., РФ – 1948, Москва) – скрипаль, педагог. 1-а премія Конкурсу скрипалів (Москва, 1913). У 6-річ. віці почав співати в архієрей. хорі. Згодом брав уроки гри на скрипці у Ф. Стаджі (Новочеркаськ). Закін. Моск. консерваторію (1912; викл. І. Гржималі, Г. Дулов). Від 1904 – концертмейстер перших скрипок учнів. оркестру Моск. консерваторії; від 1906 – соліст оркестру МХАТу. 1910 разом із Ф. Шаляпіним здійснив концертне турне містами Росії та України (Харків, Київ, Одеса). Брав участь в «Історичних концертах» С. Василенка, концертах С. Кусевицького. 1913–16 викладав у Саратов. консерваторії (Росія). 1916 виступав у складі симф. оркестру лейб-гвардії Преображен. полку. 1917–18 – диригент симф. оркестру, водночас викл. муз. школи у Новочеркаську. Від 1919 – у Тифлісі (нині Тбілісі): диригент оркестру, водночас проф. Консерваторії, засн. та учасник Квартету ім. І. Гржималі. Від 1923 – соліст Моск. радіо. Під час 2-ї світ. війни у складі агітбригади обслуговував передові позиції Керчен. п-ова, згодом військ. частини і шпиталі Москви. Після війни гастролював у Росії, був диригентом оркестру Центр. театру транспорту (Москва). У репертуарі – твори Л. ван Бетговена, Ф. Шуберта, Ф. Мендельсона, Й. Брамса, П. Чайковського, А. Хачатуряна, К. Шимановського, М. Лисенка, Я. Степового, Б. Підгорецького.

Літ.: Мясковский Н. На концертах современной русской музыки // Муз. культура. 1924. № 1.

В. І. Шитик

Стаття оновлена: 2011