ІЛЮ́ВІЙ (від лат. illuvies — повінь, мул) — речовина вертикальної внутрішньо­ґрунтової міграції, спричиненої дією метеорних вод. Поня­т­тя «І.» за­проваджене Г. Висоцьким. Вимивається (вилуговується) з верх. частин ґрунт. профілю (гумусового й елювіал. горизонтів) і від­кладається у нижній частині — ілювіал. горизонті. Пере­несе­н­ня (ілювіація) від­бувається у ви­гляді зависів, колоїд. роз­чинів (глинисті частинки та органічна речовина, гумус) та істин. роз­чинів (роз­чин­ні солі). Залежно від речовини, що пере­важає, серед ілювіал.-акумулятив. процесів роз­різняють глинисто-ілювіал., гумусо-ілювіал., залізисто-ілювіал. та ін. Рухомість ілювіал. мулу знач. мірою залежить від характеру реакції ґрунт. роз­чинів (лужної або кислої). Вона є найбільшою саме у кислому середовищі, коли пептизов. мул рухається донизу крупними капілярами, порами, тріщинами, ходами коренів до повного їх насиче­н­ня в ілювіал. горизонті. В Україні (Карпати, Поліс­ся, Лісо­степ) ілювіал. процеси часто від­буваються в різних генетич. типах ґрунтів: дерново-підзолистих; дерново-підзолистих автоморф. і глеюватих; дерново-підзолистих на лесовид. від­кладах; сірих та ясно-сірих лісових; буроземно-підзолистих поверх­нево оглеєних; чорнозем. серед., глибоких; лучних; коркових; солонцях та ін.