Ілюстрація

ІЛЮСТРА́ЦІЯ (лат. illustratio — живий опис, освітле­н­ня, наочне зображе­н­ня) — один із видів друкованої графіки; частина художнього оформле­н­ня книжки з обкладинкою, за­ставками, кінцівками, орнаментальним декором і шрифтовим набором. І. су­проводжує текст візуал. образами, які під­силюють емоц. сприйня­т­тя літ. твору. І. пере­дувала мініатюра, ві­дома у Стародав. Єгипті («Книга мертвих» Нового царства) та античності («Іліада» Гомера). Важливим кроком стала поява у 4 ст. кодексів, де за­стосовували аркуші з пергаменту, який, на від­міну від папірусів, добре вбирав фарби, що давало широкі можливості для оздобле­н­ня рукописів. Саме так створювали І. у Візантії, де цей вид мистецтва досяг високого рівня роз­витку. Мініатюри Хлудов. псалтиря (9 ст.), роз­таш. на полях поряд із текс­том, від­ображають істор. сюжети про події іконоборництва. В аристократ. редакції створ. мініатюри Париз. псалтиря (10 ст.), де для І. виділено окремі аркуші. Найвищого роз­витку мистецтво прикраше­н­ня книги досягло в часи Македон. династії: художники створювали ціліс. ансамбль, гармонійно по­єд­нуючи на одному аркуші текст, І., за­ставку, ініціал. У ран­ньому зх.-європ. середньовіч­чі від­сутня традиція антропоморф. зображень. Пере­важали орнаменти, які набували символіч. значе­н­ня (ірланд. рукописи, зокрема Євангеліє з Дур­роу, 7 ст.). Згодом зʼявилися ініціали — початк. літери, часто пред­ставлені у ви­гляді зооморф. зображень (меровінз. рукописи, напр., Гел­лон. сакраментарій, 8 ст.), які могли за­ймати більшу частину або весь аркуш (англо-ірланд. рукописи, зокрема Кел­лська книга, 9 ст.). Характер. рисами середньовіч. І. були стилізов., абстрактні форми, декор. колорит. У роман. мініатюрі вперше у богослов. ви­да­н­нях зʼявилося зображе­н­ня нечистої сили (Апокаліпсис Беатуса, 10 ст.). Ви­знач. памʼяткою готич. мистецтва став Часослов герцога Бер­рійського, який про­ілюстрували брати Лімбурґи. В І. від­ображено побут. реалії — знаки зодіаку по­єд­нано з від­повід. для пори року роботою (сівба, сінокіс, жнива) на тлі замкової архітектури. Сприйня­т­тя структури книги як єд­ності образу та слова сформувалося у середньовіч­чі. Одним із перших у сучас. ро­зумін­ні ілюстратив. циклів вважають малюнки С. Бот­тічел­лі до «Божествен­ної комедії» Данте (15 ст.). З появою друков. графіки І. видо­змінено. Перші друк. І. виконували у техніці ксилографії. На одній дошці вирізали І. й текст, що сприяло стиліст. єд­ності зображе­н­ня («Тлумаче­н­ня снів» Ф. Колон­на, 15 ст.). У 16 ст. виникла гравюра на металі, й рівновагу змістили в бік ілюзорності та пластичності зображе­н­ня. У 18 ст. значну увагу приділяли ілюструван­ню книжок, оскільки в цей час успіх ви­дань знач. мірою залежав від оформле­н­ня. У 19 ст. від­булося нове під­несе­н­ня в ілюструван­ні, повʼязане з від­кри­т­тям Т. Бʼюїком торцевої гравюри та вина­йде­н­ням техніки літографії, що давало можливість виготовле­н­ня великого тиражу. Прекрас. ілюстраторами книги на поч. 20 ст. були художники обʼ­єдн. «Мир искус­ства» (Росія). Саме з їхніми іменами повʼязано ро­зумі­н­ня високої культури в архітектоніці книги, ансамблевого виріше­н­ня книжк. оформле­н­ня. Простежуються дві осн. тенденції у створен­ні ілюстратив. су­проводу. В І. до «Медного всадника» (вид. 1903, 1922; стали досягне­н­ням рос. книжк. графіки і вплинули на сприйня­т­тя пушкін. текс­ту в 20 ст.) О. Бенуа наслідував текст, від­творюючи сюжетні сцени, образи гол. героїв. М. Добужинський у кн. «Белые ночи» Ф. Достоєвського (1923) створив І. на­строю, з від­творе­н­ням характер. петербур. ка­налів і мостів, візерунком решіток, ліхтарів, вулиць міста.

Ро­зумі­н­ня зав­дань вітчизн. І. та стиліст.-тех. при­йомів активно змінювалося упродовж 20 ст., перша чверть якого ознаменувалася знач. роз­витком книжк. графіки. Авангардне мистецтво 1-ї третини 20 ст. презентовано символічно-узагальненими рисунками Г. Нарбута, В. Кричевського, М. Жука, А. Петрицького, В. Седляра та ін. У 1930–40-і рр. у мистецтві починають пере­важати принципи соцреалізму, що від­ображено у творчості Д. Митрохіна, В. Фаворського, Д. Шмарінова, В. Касіяна, М. Дерегуса та ін. Ілюстратори 1940–50-х рр. від­давали пере­вагу тонов. сюжет. малюнку на окремому аркуші. Знач. етапом під­несе­н­ня книжк. графіки стали 1960-і рр., коли утверджувалася нова мова образотворе­н­ня на основі від­родже­н­ня нац. традицій, уваги до нар. мистецтва, пошуках нових формал. при­йомів. Г. Якутович («Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, 1967), А. Базилевич («Енеїда» І. Котляревського, 1968), Г. Малаков («Квентін Дорвард» В. Скот­та, 1972; усі — Київ) та ін. продемонстрували широту охопле­н­ня світ. і нац. літ. спадщини, а також високу профес. майстерність. У 1980-х рр. лінійно-декор. стиль В. Пере­вальського («Українські народні пісні про коха­н­ня»), містичні малюнки М. Компанця («Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя), пластично-вишукані роботи С. Якутовича («Петро Перший» О. Толстого) засвідчили подальший роз­виток мистецтва оформле­н­ня книги, високий профес. рівень укр. книжк. І., різноманітність під­ходів формал. та образ. трактувань. І. до дит. книг ставить перед художниками зав­да­н­ня створити яскравий казк. світ, зацікавити дитину, спонукати до прочита­н­ня текс­ту. І. К. Штанко втілюють казковість сюжету, гармонію кольору («Попелюшка» Ш. Перро). Насиченість, яскравість фарб від­творюють позитив. на­стрій, оптиміст. звуча­н­ня. Стиліст. тенденції книжк. графіки пере­бувають у площині чорно-білих контрастів, декоративності, узагальненості. І. повʼязана з форматом книжки, заг. сприйня­т­тям плоского орнаменту літер. Мистецтво ілюстратора потребує гармоній. по­єд­на­н­ня майстерності та образ. сприйня­т­тя літ. фабули. Ілюструючи книги різних країн і часів, художник повинен від­чувати дух епохи літ. твору, бути пере­конливим і достовірним. І. не завжди бувають повʼязані з книжк. блоком, тоді можна говорити про станк. І. Лінорити Г. Малакова до окремих новел «Декамерона» Дж. Бок­кач­чо існують як станк. аркуші.

За остан­ні десятилі­т­тя книжк. справа та ілюструва­н­ня книжок в Україні набули під­несе­н­ня, зокрема завдяки приват. видавництвам. Так, у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» створюють І. ві­домі укр. художники, напр., В. Єрко («Снігова Королева» Г.-К. Андерсена, 2000), К. Лавро («Ніч перед Різдвом» М. Гоголя, 2005; 2007; 1-а премія Всеукр. конкурсу «Книга року–2006», 1-а премія Між­нар. моск. ярмарку, 2007). Для видавництва «Веселка» А. Фролов про­ілюстрував «Серце Матіоли» О. Бердника (1991), А. Базилевич — «Пере­слівʼя» С. Ру­данського (2009). Активну діяльність проводять видавництва «Грані-Т» (О. Сова оформив «Пʼять дарів» (2008) Т. Проць; В. Штанко — «Вечори на хуторі біля Диканьки» (2010) М. Гоголя), «Каменяр» (Л. Когут — «Срібна чайка» (1990) С. Когут; С. Садловська — «Наші небесні охоронці» (2006) Т. Савчинської-Латик), «Старий Лев» (О. Рубановська — «Різдво у Вифлеємі» (2010) А. Кирпан), «Либідь» (С. Якутович — «Берестечко» (2010) та «Річка Геракліта» (2011) Л. Костенко), «Махаон» (К. Костіна — «Спів­уча Риба» (2011) А. Усачова).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю