ІМПЛАНТА́ЦІЯ (від ім… і лат. plantatio — саді­н­ня, пере­саджува­н­ня) — пере­несе­н­ня й приживле­н­ня клітин­них та тканин­них елементів у процесі жит­тєдіяльності тварин і людини. Термін використовують пере­важно на по­значе­н­ня процесу прикріпле­н­ня зародка (бластоцисти) до стінки матки у більшості ссавців і людини. І. забезпечує спільна активність бластоцисти та ендометрія. Кінцевим результатом І. є встановле­н­ня функціонального звʼязку зародка з судин­ною системою матері та утворе­н­ня плаценти. Роз­різняють центральну (зародок залишається в просвіті матки — у рукокрилих, жуйних), екс­центричну (зародок проникає вглиб складки слизової оболонки матки — у гризунів) та інтерстиціальну (зародок цілком занурюється у стінку матки — у людини та інших приматів) І. У людини І. від­бувається через 6–7 днів після заплідне­н­ня яйцеклітини (може здійснюватися штучним шляхом). У хірургії І. називають операцію, під час якої в організм уживляють при­стосува­н­ня (кардіостимулятори, електроди тощо) для тимчасового викона­н­ня певних функцій — т. зв. імплантати; а також деякі пластичні операції (пере­саджува­н­ня хряща, кістки та ін.).

Г. І. Іващенко

І. у стоматології — встановле­н­ня штучних титанових коренів у кістку щелеп людини, на яких фіксують зубні протези з метою заміще­н­ня від­сутніх зубів. За­стосува­н­ня зубних імплантатів дає можливість по­збутися знімних протезів та від­новити наявні дефекти зубних рядів, не використовуючи мостів — традиційних зубних протезів, заради виготовле­н­ня яких необхідно обточувати сусідні здорові зуби. Зубна І. є високоспеціалізованим методом стоматологічної допомоги. Основною перед­умовою для встановле­н­ня імплантатів є наявність від­повід­ної кількості кісткової тканини. У звʼязку з цим ще зовсім недавно у випадках недо­статньої кількості кісткової тканини І. була неможлива (як правило, в бічних ділянках верх­ньої та нижньої щелеп). Нині цю про­блему вирішено завдяки різним методам кісткової пластики. Рентґенологічне обстеже­н­ня (ортопантомо­графія) до­зволяє робити попередні висновки про якість та придатність кісткової тканини для встановле­н­ня імплантатів. Для планува­н­ня І. доцільне викори­ста­н­ня компʼютерної томо­графії. Сучасні імплантати виготовляють із титану, який є біо­логічно сумісним з кісткою та ін. тканинами порожнини рота. Окрему групу складають цирконієві імплантати, основою яких є білий оксид цирконію, проте, на від­міну від титанових, які використовують уже понад 40 років, їх за­стосува­н­ня ще вимагає додаткових наукових спо­стережень. Хірургічна операція зі встановле­н­ня імплантатів залежно від клінічної ситуації може здійснюватися у стоматологічному кабінеті з викори­ста­н­ням місцевої анестезії або у спеціалізованій клініці під загальною анестезією. Роз­різняють класичну дво­етапову, одно­етапову та без­посередню І. Першу проводять у 2 етапи з інтервалом 5–6 місяців на верх­ній щелепі та 2–3 місяці — на нижній. На цей період встановлені в кістку імплантати залишаються «в резерві» під яснами. Дослідже­н­нями доведено, що протягом цього часу від­бувається обро­ста­н­ня імплантата кісткою (остеоінтеграція). Це дає успішний результат у 98 % випадків. Через 3–6 місяців проводять другий етап І., який полягає у встановлен­ні зовнішньої структури імплантата (кукси або абатмена). Куксу (абатмен) накривають тимчасовою коронкою, яка може контактувати із зубами іншої щелепи (з оклюзійним навантаже­н­ням) або не контактувати з ними (без оклюзійного навантаже­н­ня). Тимчасові коронки з оклюзійним навантаже­н­ням встановлюють пере­важно у випадках повної від­сутності зубів. Одно­етапову І. проводять за умов належної первин­ної фіксації титанових імплантатів або встановле­н­ня цирконієвих імплантатів, у яких сам імплантат та абатмен пред­ставлені однією структурою, при цьому за­звичай одразу після встановле­н­ня імплантата фіксується тимчасова коронка, яку через 4–6 місяців змінюють на по­стійну. Без­посередня І. — встановле­н­ня імплантата одразу в лунку видаленого зуба. Зубні протези, встановлені на імплантати, необхідно змінювати (при­близно 1 раз на 10 р.), імплантати ж можуть слугувати все життя.

Я. В. Заблоцький