Імпорт

Визначення і загальна характеристика

І́МПОРТ (англ. import, від лат. importo — ввожу) — ввезе­н­ня з-за кордону товарів, закуплених в іноземного продавця або при­значених для продажу на вітчизняному ринку чи пере­робле­н­ня на території країни. Ввезе­н­ня товарів (у не­змін. стані), які раніше були вивезені в ін. країни, називають реімпортом. Ви­значе­н­ня конкрет. змісту І., так само як і експорту, залежить від системи статист. обліку, який за­стосовує країна. Від­повід­но до статист. правил ООН, при за­стосуван­ні т. зв. заг. системи торгівлі облік І. й екс­порту товарів, як правило, поширюють на ввезе­н­ня іноз. товарів у такі сегменти екон. тер. країни-імпортера, як континентал. шельф, острови, територ. води, зони вільної торгівлі, вільні пром. зони, митні склади, місця внутр. пере­робле­н­ня тощо; проте І. товарів не вважають операції з товарами, в яких беруть участь територ. анклави в ін. країнах або територ. екс­клави ін. країн у країні статист. обліку (остан­ні два види враховують як торгівлю не товарами, а послугами). За спец. системи торгівлі окремі з наведених вище елементів можуть не потрапляти в поле статист. тер. і не враховуватися як І. Зміст поня­т­тя «І.» має специфіку в митній справі, де від­повід­но до Конвенції Кіото (1973) його трактують як митний режим, за якого товари пропускають на митну тер. для вільного обігу. Натомість в обліку між­нар. платіж. операцій І. повʼязують насамперед з пере­ходом прав власності на товар від нерезидента до резидента: І. вважають окремі операції, коли не від­бувається пере­тину кордону, проте права власності на товар пере­ходять від нерезидента до резидента, і навпаки — І. не є операції, якщо товар пере­тинає кордон, проте право власності на нього не пере­ходить до резидента. Закон України «Про зовнішньо­економічну діяльність» (1991) ви­значає І. як купівлю (зокрема з оплатою у негрош. формі) укр. субʼєктами зовн.-екон. діяльності в іноз. субʼєктів госп. діяльності товарів із ввезе­н­ням або без ввезе­н­ня цих товарів на території України, включаючи купівлю товарів, при­знач. для влас. спожива­н­ня установами й організаціями України, роз­таш. за її межами. Імпорт­ні операції здійснюють на різних комерц. умовах, зміст яких ви­значено Між­нар. торг. палатою в ухвалених нею умовах по­ставки товарів (у остан. ред. — 2010), що регулюють роз­поділ від­повід­альності та ризиків між покупцем і продавцем. На від­міну від екс­порту, в практиці більшості країн вартісні обсяги І. оцінюють, враховуючи усі транс­порт­ні та страхові витрати, повʼязані з до­ставкою товару до митного кордону країни-імпортера, що при­близно від­повід­ає митній вартості імпорт. товару, на основі якої його оформляє митниця. Однак у статист. системі нац. рахунків і платіж. балансу І. обліковують без вартості фрахту та страхува­н­ня, які враховують окремо як торгівлю послугами. І. послуг (як і екс­порт послуг) регулюють від­повід­но до положень Ген. угоди про торгівлю послугами СОТ (1994). Ввезе­н­ня з-за меж країни капіталу в будь-якій формі (валют. коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуал. власності та ін. немайнових прав) з метою одержа­н­ня прибутків від вироб. та ін. форм госп. діяльності по­значають терміном «І. капіталу». Надмірно великий вплив І. товарів і послуг на економіку України (рівень залежності від І. майже вдвічі пере­вищує середньосвіт. показник) зумовлений її знач. енергет. залежністю, недо­статньою конкуренто­спроможністю багатьох вітчизн. під­приємств і викривленою структурою попиту, що склалася в умовах невиправ­даної диференціації доходів. У 1-й пол. 2000-х рр. обсяг І. становив 51–55 %, у 2-й пол. — 48–50 % від ВВП країни (2010 — 49 %). У структурі І. України пере­важають енергоносії, насамперед з РФ (2010 — 32,3 %), продукція машинобудува­н­ня (19,4 %) та хім. промисловості (10,6 %). У 2010 серед І. послуг 21,5 % склали транс­порт­ні, 19,9 % — фінанс., 16,1 % — профес., ділові та тех.; осн. по­стачальниками імпорт. товарів і послуг залишалися ЄС (31,4 % І. товарів й 55,5 % — послуг) і РФ (від­повід­но 36,5 % та 14,6 %). Пита­н­ня роз­витку І. ви­вчають фахівці ін­ститутів НАНУ: економіки промисловості (Донецьк), економіки та про­гнозува­н­ня, світ. економіки і між­нар. від­носин; а також Н.-д. екон. ін­ституту Міністерства економіки України, Укр. університету фінансів та між­нар. торгівлі (усі — Київ), Ін­ституту між­нар. від­носин Київ. університету, Київ. торг.-екон. університету, Терноп. екон. університету та ін. Осн. дослідж. сконцентровано навколо про­блем адаптації системи регулюва­н­ня І. до правил СОТ; механізмів захисту внутр. ринку у випадку виникне­н­ня знач. зовн.-торг. дисбалансів, спричинених сут­тєвим зро­ста­н­ням І.; захисту споживачів від не­якіс. І. та недобросовіс. конкуренції при здійснен­ні імпорт. операцій; реалізації заходів із удосконале­н­ня структури І. та його спрямува­н­ня на процеси технол. оновле­н­ня.

Літ.: Сиденко В. Р. Внешнеэкономическая деятельность: про­блемы системной транс­формации при пере­ходе к рынку. К., 1998; Экспорт и импорт. Москва, 2006; Export-Import Theory, Practices, and Procedures. 2^nd ed. New York, 2007; K. D. Weiss. Building an Import/Export Business. 4^th ed. Hoboken, 2008; Статистика международной торговли товарами: Концепции и определения. 2010 год. Сер. M. № 52. Нью-Йорк, 2011.

В. Р. Сіденко

Завантажити статтю