Імпульсних процесів і технологій інститут (ІІПТ) НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Імпульсних процесів і технологій інститут (ІІПТ) НАНУ

І́МПУЛЬСНИХ ПРОЦЕ́СІВ І ТЕХНОЛО́ГІЙ ІНСТИТУТ (ІІПТ) НАНУ – наукова установа, що спеціалізується на дослідженнях фізико-технічних аспектів високовольтного розряду у конденсованих середовищах і створенні на цій основі високоефективних екологічно чистих ресурсо- та енергозберігаючих технологій. Розташ. у Миколаєві. Засн. 1962 на базі сусп.-вироб. проектно-конструктор. лаб. як ПКБ електрогідравліки Держплану УРСР. Від 1972 – у системі АН УРСР, від 1991 – сучасна назва. Нині у структурі – 5 наук. (електрофіз. дослідж.; імпульс. процесів перетворювання енергії та керування ними; імпульс. методів і технологій впливу на рідкі метали і сплави та такі, що кристалізуються; інтенсифікації видобутку корис. копалин; імпульс. електротех. систем) і 3 конструктор.-технол. (імпульс. методів очищення виливків, руйнування неметалевих матеріалів та оброблення напружених металоконструкцій; високовольт. імпульс. конденсаторів; імпульс. оброблення матеріалів тиском) відділи. Ін-ту підпорядк. дослід. з-д (створ. 1966), експерим. вироб-во (1977), наук.-тех. центр «Вега» (1996). Осн. напрями наук. діяльності: дослідж. імпульс. дії високоінтенсив. потоків енергії на багатофазні середовища, різноманітні матеріали та конструкції і створення на цій основі нових технологій; розроблення теорії імпульс. процесів перетворення енергії, створення імпульс. джерел енергії високої густини та систем керування ними. Серед остан. наук. досягнень світ. рівня – наук. основи вирішення проблеми рухомих і рухомих проникних границь рівнянь матем. фізики та методів точного аналіт. рішення прямих і зворот. задач з однією та двома рухомими границями при будь-яких законах зміни швидкості та проникності границі; створення на базі дослідж. фазових переходів під час електровибуху провідників, що декілька мікросекунд перебувають у рідкому стані, оригінал. методики визначення термодинаміч. параметрів і теплофіз. характеристик речовин, а також виявлення оптимал. умов отримання стабіл. фуллеренвмісних продуктів електровибуху графіт. провідників. У Ін-ті створ. унікал. дослідниц. комплекси: лаборатор. парк для дослідж. фіз. процесів, які відбуваються під час електровибуху; лаб. силових імпульс. конденсаторів; лаб. для дослідж. процесів у кернах гірн. порід, що піддаються до 500 атм при т-рі до 1000 °С; металофіз. і металогр. комплекси. Спільно з Нац. ун-том кораблебудування (Миколаїв) на базі Ін-ту створ. каф. імпульс. процесів і технологій. Технології ІІПТ відзначено 1975 Держ. премією УРСР у галузі н. і т., 1987 – премією РМ СРСР. Серед провід. науковців – О. Вовченко (від 1989 – дир.), Б. Бутаков, Г. Гулий (1969–89 – дир.), Н. Кускова, Є. Кривицький, В. Крутіков, Б. Мазуровський, В. Грабовий, О. Сизоненко. ПКБ електрогідравліки 1962–69 очолював О. Сорочинський. Нині в Ін-ті працює бл. 200 осіб (5 д-рів і 16 канд. н.).

В. М. Цуркін

Стаття оновлена: 2011