Імунітет свідка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Імунітет свідка

ІМУНІТЕ́Т СВІ́ДКА – звільнення у передбачених законом випадках особи, яка підлягає допиту як свідок, від обов’язку давати показання у кримінальній, цивільній, адміністративній чи іншій справах. Відповідно до ч. 1 ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, чл. сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначене законом. Кримінал.-процесуал. кодекс України визначає лише осіб, які належать до близьких родичів: батьки, чоловік, дружина, діти, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки. Цивіл. процесуал. кодекс України і Кодекс адм. судочинства України окреслюють значно повніше коло осіб, які мають право відмовитися від давання показань: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун або піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, чл. сім’ї або близький родич цих осіб. Якщо право на відмову давати показання свідкові перед допитом не роз’яснено із засвідченням такого роз’яснення підписом у протоколі допиту, його показання суд визнає одержаними з порушенням закону, що має наслідком неприпустимість їх використання як засобу доказування. І. с. може зумовлюватися виконанням служб. або профес. обов’язку зберігати держ., служб. чи профес. таємницю. Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 Кримінал.-процесуал. кодексу, не можуть бути допитані як свідки у кримінал. процесі адвокати та ін. фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юрид. особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні профес. діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати профес. таємницю особою, що довірила їм ці відомості; захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача – про обставини, які стали їм відомі при наданні юрид. допомоги підзахисним або довірителям. Не дозволяється у кримінал. процесі допитувати як свідків осіб, які згідно з висновком судово-психіатр. чи судово-мед. експертиз через свої фіз. або псих. вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання про них (ч. 1 ст. 69 Кримінал.-процесуал. кодексу України), а у цивіл. та адм. процесах – недієздат. фіз. осіб, а також осіб, які перебувають на обліку чи на лікуванні у психіатр. лікув. закладі й не здатні через свої фіз. або псих. вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або давати з цього приводу показання (ч. 1 ст. 51 Цивіл. процесуал. кодексу України, ч. 2 ст. 65 Кодексу адм. судочинства України). Не зобов’язані давати показання глави дипломат. представництв іноз. держав в Україні, чл. дипломат. персоналу, а також чл. сімей зазнач. осіб, які проживають разом з ними і не є громадянами України. Працівники консульс. установи іноз. держави в Україні не зобов’язані давати показання з питань, пов’язаних із виконанням служб. обов’язків (п. 13, 14, 25 Положення про дипломат. представництва та консульс. установи іноз. держав в Україні від 10 червня 1993). І. с. цих осіб зумовлений їхньою дипломат. недоторканністю і консульс. імунітетом.

Літ.: Волкотруб С. Г. Імунітет у кримінальному процесі України. Х., 2005; Бараннік Р. В., Шибіко В. П. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України. К., 2008.

В. П. Шибіко

Стаття оновлена: 2011