Імунна система - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Імунна система

ІМУ́ННА СИСТЕ́МА – система органів, тканин, клітин та молекул, яка виконує функції захисту організму від захворювань, зумовлених зовнішніми та внутрішніми чинниками. Разом з нервовою та ендокринною належить до найважливіших регулятор. систем багатоклітин. організмів, що підтримують гомеостаз. І. с. забезпечує сталість хім. (антиген.) складу організму. Для успіш. реалізації цієї функції в процесі еволюції сформувалися механізми специфіч. розпізнавання та знешкодження чужорідних структур. У складі І. с. – такі анатом. структури, як лімфоїдна тканина та система лімфатич. судин. До лімфоїд. тканини належать первинні лімфоїдні органи – тимус і кістк. мозок, у яких утворюються клітини І. с., та вторинні лімфоїдні органи – селезінка, лімфовузли, апендикс, мигдалики, Пеєрові бляшки, дифузна лімфоїдна тканина шкіри та слиз. оболонок, у яких відбуваються взаємодія лімфоцитів з чужорідними антигенами та ініціація специфіч. імун. відповіді. До клітин І. с. – білі клітини крові – лейкоцити (моно-, грануло- і лімфоцити), серед яких Т- і В-лімфоцити виконують функцію специфіч. розпізнавання чужорідних структур. Молекули І. с. – структури, здатні специфічно взаємодіяти з молекулами антигенів (антитіла, рецептори Т- і В-лімфоцитів), а також регулювати імунні реакції (інтерлейкіни, хемокіни, інтерферони, компоненти комплементу тощо). Ефективна реалізація захис. функцій І. с. призводить до формування імунітету до певних антигенів (див. Імунітет тварин і людини), а порушення її функціонування – до розвитку імунопатологій. Реакції імунітету, спрямовані на розпізнавання, знешкодження та виведення чужорідних структур, називають імун. відповіддю. Гол. метою імун. відповіді є нейтралізація можливого шкідливого впливу антигена і в кінц. результаті – повне звільнення організму від нього (елімінація антигена). Його знешкодження може відбуватися різними шляхами. Перший шлях – опсонізація антигена розчин. рецепторами В-клітин (антитілами), які зв’язують його частки і таким чином нейтралізують біол. вплив. Другий шлях – лізис корпускуляр. антигенів (клітин бактерій, грибів, паразитів, перероджених (злоякіс.) або уражених вірусом влас. клітин організму), в реалізації якого гол. роль відіграють цитотоксичні Т-лімфоцити, клітини-кілери та протеїни системи комплементу. Для знешкодження влас. клітин, що вийшли з-під контролю організму, І. с. індукує в них запрограмовану загибель – апоптоз. Третій шлях – поглинання (фагоцитоз) антигена спеціаліз. фагоцитар. клітинами з наступ. його розщепленням у фагосомах, а також перетравлювання великих антигенів за межами клітини-фагоцита. Попередня опсонізація антигена антитілами значно підсилює його фагоцитоз. Якщо І. с. довго не вдається знищити антиген, вона обмежує його поширення в організмі шляхом формування навколо нього гранульоми – спец. утворення, яке виникає внаслідок злиття багатьох клітин. Механізми, що беруть участь в елімінації антигена, називають ефектор. механізмами імун. відповіді. Їх поділяють на клітинні та гуморал., відповідно до чого розрізняють клітинну та гуморал. ланки імун. відповіді, які функціонують у тісній взаємодії. Клітинні ефекторні механізми зумовлені клітинами І. с. (фагоцитоз, позаклітин. лізис, клітинна цитотоксичність тощо); гуморал. ефекторні механізми спричиняють розчинні чинники (опсонізація, аглютинація, утворення імун. комплексів, незалежний від клітин лізис корпускуляр. антигенів тощо).

Літ.: Сапин М. Р., Этинген Л. Е. Иммунная система человека. Москва, 2001; Хаитов Р. М. Физиология иммунной системы. Москва, 2005; Вершигора А. Ю., Пастер Є. У., Колибо Д. В. та ін. Імунологія: Підруч. К., 2005; Иммунная система и основные формы иммунопатологии. Ростов-на-Дону, 2006; Мейл Д., Бростофф Дж., Рот Д. Р., Ройт А. Иммунология / Пер. с англ. Москва, 2007; Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія. В., 2011.

С. В. Комісаренко

Стаття оновлена: 2011