Імунологія екологічна
Визначення і загальна характеристика
ІМУНОЛО́ГІЯ ЕКОЛОГІ́ЧНА — розділ імунології, що вивчає вплив чинників фізичного, хімічного та біологічного походження на імунну систему організму. Поняття вперше обґрунтували 1995 Р. Хаїтов, Б. Пінегін, X. Істамов. Основою формування стали свідчення того, що імунна система завдяки високій чутливості може відігравати роль показника впливу на організм антропоген. чинників та бути індикатор. системою в зоні екол. неблагополуччя. Раннім проявом впливу чинників довкілля на стан здоров’я насел. є зміни імунол. реактивності організму, на тлі яких можуть формуватися алергічні, аутоімунні, онкол. захворювання, підвищується чутливість до дії ін. чинників (мікроб., харч. тощо). Осн. завдання І. е.: донозол. діагностика порушень імун. системи, які виникають внаслідок дії екол. чинників, прогнозування розвитку захворювання та проведення профілакт. заходів для запобігання імуноопосередк. патології. Наук.-практ. напрям І. е. передбачає створення методології оцінки імун. статусу; визначення регіонал. параметрів імун. статусу з урахуванням геогр. та ін. впливів довкілля і частоти виникнення імунопатол. процесів у певному регіоні; встановлення причинно-наслідк. зв’язків між фіз., хім. і біол. чинниками та порушеннями імун. системи; розроблення заходів і методів імунокорекції. Наук.-організац. напрям включає створення мережі лаб. імунології (скринінг., клін.); проведення імунол. моніторингу; створення банку даних про імун. статус насел. регіону та країни в цілому. Проблеми І. е. вивчають О. Винарська, Г. Драннік, В. Фролов, О. Федорців та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
