Імшенецький Яків Кіндратович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Імшенецький Яків Кіндратович

ІМШЕНЕ́ЦЬКИЙ Яків Кіндратович (21. 03. 1858, с. Баби Сосниц. пов. Черніг. губ., нині Жовтневе Менського р-ну Черніг. обл. – 02. 06. 1938, Полтавщина) – громадсько-політичний діяч. Закін. Черніг. духовну семінарію. Від 1880 навч. у Моск. ун-ті, звідки 1881 відрах. за участь у студент. заворушеннях, закін. Новорос. ун-т в Одесі (1885). Від 1887 – статистик Полтав. губерн. земської управи, від 1900 – нач. відділу Полтав. казен. палати. У 1880–90-х рр. співпрацював із г. «Русские ведомости», «Хуторянин», згодом – з г. «Полтавщина». 1905 увійшов до складу полтав. осередку партії «Народна свобода», від якої 1906 обраний депутатом 1-ї Держ. думи Росії. Після розпуску думи разом з ін. депутатами у м. Виборг (нині Ленінгр. обл.) підписав відозву із закликом до народу чинити пасив. опір урядові (зокрема не платити податків) доти, доки цар не призначить нових виборів, за що був заарешт. і засудж. до 3-місяч. ув’язнення. Вів щоденник, вміщений у кн. «К десятилетию первой Государственной Думы» (Петроград, 1916). Від 1909 – голова правління Т-ва взаєм. кредиту в Полтаві. Очолив місц. осередок партії кадетів, один із видавців г. «Полтавський день» (1913). У 1923–30 – співроб. Сільс. банку, від 1930 – на пенсії. Автор виданих у Полтаві праць «К вопросу об основаниях оценки земель применительно к условиям Полтавской губернии» (1900), «Мелкий кредит и его значение в народном хозяйстве» (1913). Наприкінці 1920-х рр. уклав курс рахівництва укр. і рос. мовами, написав монографії про Л. Толстого й В. Короленка (залишились у рукописах). 10 березня 1938 заарешт., 23 квітня того ж року засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1959.

Літ.: Нестуля О. О. До характеристики громадського руху кінця ХІХ – початку ХХ ст. на Полтавщині (Автобіографія Я. К. Імшенецького) // Археол. літопис Лівобереж. України. 1997. Ч. 1.

Т. П. Пустовіт

Стаття оновлена: 2011