Інвалідність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інвалідність

ІНВАЛІ́ДНІСТЬ (від лат. invalidus – безсилий, немічний) – тривала або постійна (стійка) повна чи часткова втрата працездатності внаслідок хронічного захворювання або травм, що призвели до значного порушення функцій організму. Залежно від ступ. втрати працездатності розрізняють І. 1-ї, 2-ї та 3-ї груп. Законодавством України визначено такі причини І.: заг., профес. захворювання, травми, отримані під час війни або військ. служби, на вироб-ві, І. з дитинства тощо. Встановлення І. та визначення групи здійснюють мед.-соц. експертні комісії на основі комплекс. обстеження хворого й умов його праці. 3-ю групу І. встановлюють при частк. втраті працездатності за необхідності переведення особи на роботу за ін. професією нижчої кваліфікації; при необхідності зміни умов роботи за своєю професією зі знач. скороченням обсягу вироб. діяльності; при знач. обмеженнях можливості працевлаштування внаслідок виражених функціон. порушень у осіб з низькою кваліфікацією або тих, які раніше не працювали. 2-у групу І. встановлюють при повній втраті працездатності внаслідок виражених порушень функцій організму, які не призводять до повної безпомічності; 1-у групу – при повній втраті працездатності осіб, які не можуть себе обслуговувати і потребують постій. допомоги, опіки або нагляду. Крім зазначених випадків, 3-ю і 2-у групи І. іноді встановлюють незалежно від виконуваної роботи при наявності в особи дефектів і деформацій, що призводять до порушення функцій, наведених у спец. переліку. Якщо ступ. стійкої втрати працездатності є незнач., відсутня необхідність звуження вироб. діяльності або переходу на роботу нижчої кваліфікації, групу І. не визначають, при цьому лікар.-консультативні комісії поліклініки дають рекомендації щодо переведення особи на полегшені умови праці. І. встановлюють на визначений строк або безстроково. Групу І. без зазначення строку переогляду надають при анатом. дефектах, незворот. морфол. змінах та порушеннях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітац. заходів, неможливості відновлення соц. адаптації, несприятливому прогнозі динаміки працездатності з урахуванням реал. соц.-екон. обставин у регіоні проживання, а також інвалідам, у яких строк переогляду настає після досягнення 60 р. (у чоловіків) та 55 р. (у жінок). Питання, пов’язані з І., регулюють Закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та «Про пенсійне забезпечення» (обидва – 1991), Положення про медико-соціальну експертизу (затв. КМ України 22 лютого 1992). Соц. захист інвалідів передбачає надання їм грош. допомоги, засобів пересування, протезування, житла, встановлення опіки, пристосування забудови насел. пунктів, громад. транспорту, засобів комунікації і зв’язку до їхніх особливостей. Матеріал., соц.-побут. і мед. забезпечення інвалідів здійснюють у вигляді грош. виплат (пенсії, однораз. допомоги), надання медикаментів, тех. та ін. засобів (автомобілі, крісла-коляски), послуг з соц., трудової і профес. реабілітації, побут. обслуговування, працевлаштування. Розмір пенсії та ін. пільги залежать від групи І., стажу роботи і розміру заробітку до втрати працездатності, її причини. Профілактика І. й відновлення працездатності є важливим соц. завданням системи охорони здоров’я, держ. органів праці та соц. політики, профспілок. Теор. аспекти цієї проблеми вивчають фахівці Укр. НДІ мед.-соц. проблем інвалідності (Дніпропетровськ) та реабілітації інвалідів (Вінниця). Створ. благодійне т-во допомоги інвалідам та особам з інтелектуал. недостатністю «Джерела», низку всеукр. громад. орг-цій, серед яких – Укр. т-во сліпих, Укр. т-во глухих, Укр. спілка інвалідів, Федерація орг-цій інвалідів з дитинства та батьків дітей-інвалідів України, Всеукр. громад. соц.-політ. об’єдн. «Нац. асамблея інвалідів України», а також Укр. федерація спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, Нац. ком-т спорту інвалідів України, Спорт. федерація глухих України. За участі спортсменів з порушеннями мовленнєво-слух. апарату проводять Дефлімп., опорно-рухової системи – Паралімп. ігри; підготовку спортсменів-інвалідів здійснюють на базі Укр. центру з фіз. культури і спорту інвалідів «Інваспорт», що має 27 регіон. відділ. Незважаючи на обмежену працездатність, знач. успіхів у своїй діяльності досягли художники М. Бідняк, Г. Жигульська, Д. Дідоренко, письменники В. Єрошенко, В. Забаштанський, Є. Концевич, М. Біденко, А. Волощак, О. Бойченко, Г. Забазнова, педагог О. Скороходова, спортсмени О. Юрковська, В. Смирнов (обоє – Герої України) та ін.

Літ.: Іпатов А. В., Сергієні О. В., Войтчак Т. Г. Інвалідність як інтегрований показник стану здоров’я населення України. Дн., 2002; Медико-соціальна експертиза та правові аспекти лікарської діяльності. Лг., 2002; Проблеми інвалідів в Україні. К., 2004; Войтенко В. П., Кошель Н. М. Інвалідність в Україні: демографічні студії. К., 2008.

О. М. Ціборовський

Стаття оновлена: 2011