Інвалідність

ІНВАЛІ́ДНІСТЬ (від лат. invalidus — без­силий, немічний) — тривала або по­стійна (стійка) повна чи часткова втрата праце­здатності внаслідок хронічного захворюва­н­ня або травм, що при­звели до значного поруше­н­ня функцій організму. Залежно від ступ. втрати праце­здатності роз­різняють І. 1-ї, 2-ї та 3-ї груп. Законодавством України ви­значено такі причини І.: заг., профес. захворюва­н­ня, травми, отримані під час війни або військ. служби, на виробництві, І. з дитинства тощо. Встановле­н­ня І. та ви­значе­н­ня групи здійснюють мед.-соц. екс­пертні комісії на основі комплекс. обстеже­н­ня хворого й умов його праці. 3-ю групу І. встановлюють при частк. втраті праце­здатності за необхідності пере­веде­н­ня особи на роботу за ін. професією нижчої кваліфікації; при необхідності зміни умов роботи за своєю професією зі знач. скороче­н­ням обсягу вироб. діяльності; при знач. обмеже­н­нях можливості праце­влаштува­н­ня внаслідок виражених функціон. порушень у осіб з низькою кваліфікацією або тих, які раніше не працювали. 2-у групу І. встановлюють при повній втраті праце­здатності внаслідок виражених порушень функцій організму, які не призводять до повної без­помічності; 1-у групу — при повній втраті праце­здатності осіб, які не можуть себе обслуговувати і потребують по­стій. допомоги, опіки або на­гляду. Крім за­значених випадків, 3-ю і 2-у групи І. іноді встановлюють незалежно від виконуваної роботи при наявності в особи дефектів і деформацій, що призводять до поруше­н­ня функцій, наведених у спец. пере­ліку. Якщо ступ. стійкої втрати праце­здатності є не­знач., від­сутня необхідність звуже­н­ня вироб. діяльності або пере­ходу на роботу нижчої кваліфікації, групу І. не ви­значають, при цьому лікар.-консультативні комісії поліклініки дають рекомендації щодо пере­веде­н­ня особи на полегшені умови праці. І. встановлюють на ви­значений строк або без­строково. Групу І. без за­значе­н­ня строку пере­о­гляду надають при анатом. дефектах, незворот. морфол. змінах та поруше­н­нях функцій органів і систем організму, неефективності реабілітац. заходів, неможливості від­новле­н­ня соц. адаптації, не­сприятливому про­гнозі динаміки праце­здатності з урахува­н­ням реал. соц.-екон. об­ставин у регіоні прожива­н­ня, а також інвалідам, у яких строк пере­о­гляду на­стає після досягне­н­ня 60 р. (у чоловіків) та 55 р. (у жінок). Пита­н­ня, повʼязані з І., регулюють Закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та «Про пенсійне забезпече­н­ня» (обидва — 1991), Положе­н­ня про медико-соціальну екс­пертизу (затв. КМ України 22 лютого 1992). Соц. захист інвалідів перед­бачає на­да­н­ня їм грош. допомоги, засобів пере­сува­н­ня, протезува­н­ня, житла, встановле­н­ня опіки, при­стосува­н­ня забудови насел. пунктів, громад. транс­порту, засобів комунікації і звʼязку до їхніх особливостей. Матеріал., соц.-побут. і мед. забезпече­н­ня інвалідів здійснюють у ви­гляді грош. виплат (пенсії, однораз. допомоги), на­да­н­ня медикаментів, тех. та ін. засобів (автомобілі, крісла-коляски), послуг з соц., трудової і профес. реабілітації, побут. обслуговува­н­ня, праце­влаштува­н­ня. Роз­мір пенсії та ін. пільги залежать від групи І., стажу роботи і роз­міру заробітку до втрати праце­здатності, її причини. Профілактика І. й від­новле­н­ня праце­здатності є важливим соц. зав­да­н­ням системи охорони здоровʼя, держ. органів праці та соц. політики, проф­спілок. Теор. аспекти цієї про­блеми ви­вчають фахівці Укр. НДІ мед.-соц. про­блем інвалідності (Дні­пропетровськ) та реабілітації інвалідів (Він­ниця). Створ. благодійне товариство допомоги інвалідам та особам з інтелектуал. недо­статністю «Джерела», низку всеукр. громад. організацій, серед яких — Укр. товариство сліпих, Укр. товариство глухих, Укр. спілка інвалідів, Федерація організацій інвалідів з дитинства та батьків дітей-інвалідів України, Всеукр. громад. соц.-політ. обʼ­єдн. «Нац. асамблея інвалідів України», а також Укр. федерація спорту інвалідів з ураже­н­ням опорно-рухового апарату, Нац. комітет спорту інвалідів України, Спорт. федерація глухих України. За участі спортс­менів з поруше­н­нями мовлен­нєво-слух. апарату проводять Дефлімп., опорно-рухової системи — Паралімп. ігри; під­готовку спортс­менів-інвалідів здійснюють на базі Укр. центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», що має 27 регіон. від­діл. Не­зважаючи на обмежену праце­здатність, знач. успіхів у своїй діяльності досягли художники М. Бідняк, Г. Жигульська, Д. Дідоренко, письмен­ники В. Єрошенко, В. Забаштанський, Є. Концевич, М. Біденко, А. Волощак, О. Бойченко, Г. Забазнова, педагог О. Скороходова, спортс­мени О. Юрковська, В. Смирнов (обоє — Герої України) та ін.

Літ.: Іпатов А. В., Сергієні О. В., Войтчак Т. Г. Інвалідність як інтегрований показник стану здоровʼя населе­н­ня України. Дн., 2002; Медико-соціальна екс­пертиза та правові аспекти лікарської діяльності. Лг., 2002; Про­блеми інвалідів в Україні. К., 2004; Войтенко В. П., Кошель Н. М. Інвалідність в Україні: демо­графічні студії. К., 2008.

О. М. Ціборовський

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю