Інвестиційний фонд

ІНВЕСТИЦІ́ЙНИЙ ФОНД — фінансова установа (ін­ститут спільного інвестува­н­ня), що обʼ­єд­нує (залучає) грошові кошти інвесторів з метою отрима­н­ня прибутку від вкладе­н­ня їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість; форма колективного інвестува­н­ня, яка перед­бачає обʼ­єд­на­н­ня (залуче­н­ня) грошових коштів індивідуальних інвесторів з метою отрима­н­ня доходу; сукупні активи, що формуються за рахунок коштів інвесторів (фізичних та юридичних осіб) для отрима­н­ня прибутку від інвестува­н­ня. Активи І. ф. належать його інвесторам на правах спіл. власності. Участь кожного інвестора під­тверджує володі­н­ня цін­ними паперами цього фонду — інвестиц. сертифікатами чи акціями. Упр. активами І. ф. здійснює уповноважена компанія, яка для збільше­н­ня вартості його активів інвестує кошти фонду в цінні папери, депозити та інші фінанс. активи. Джерелами такого збільше­н­ня можуть бути зро­ста­н­ня ринк. вартості активів, у які проінвестовано кошти фонду; дохід від торгівлі цін­ними паперами, а також від­сотки та диві­денди від активів, наявних у порт­фелі фонду. Дохід кожного інвестора забезпечує зро­ста­н­ня вартості його частки в сукуп. активах І. ф. Осн. пере­ваги інвестува­н­ня у І. ф.: оптимальність і широкі можливості вкладе­н­ня (на від­міну від індивід. інвесторів, І. ф. акумулює великий обсяг коштів, що до­зволяє йому інвестувати у великі проекти; крім того, великий обсяг коштів дає можливість фондам через формува­н­ня інвестиц. порт­фелю знизити ризик втрат і отримати більш високий і стабіл. дохід); професійне упр. коштами інвесторів (активами І. ф. управляють професійні менеджери, кваліфікація яких під­тверджена сертифікатами Держ. комісії з цін­них паперів та фонд. ринку); високий потенціал доходу (вкладе­н­ня І. ф. у цінні папери дають можливість дрібним інвесторам стати учасниками ринку з потенційно високим доходом, до­ступним лише великим інвесторам фонд. ринку і ринку нерухомості); податк. пільги (кошти інвестора, що знаходяться у І. ф., і їхній приріст не обкладені податком; інвестор сплачує податок лише після продажу цін­них паперів І. ф. або при його закрит­ті); система захисту інвесторів (функції упр., зберіга­н­ня та обліку активів фонду законодавчо роз­ділені між незалеж. одна від одної структурами — компанією з упр. активами, спеціалізов. депозитарієм і оцінювачем).

На фінанс. ринку функціонують різні форми та види І. ф. (див. Рис. 1). Перший І. ф. створ. 1822 у Бельгії, однак широкого пошире­н­ня вони набули лише після 2-ї світової війни у Великій Британії та США, по­ступово складаючи конкуренцію банкам й ін. фінанс. ін­ститутам. В Україні перші І. ф. зʼявилися 1994 (у період масової приватизації), але активно почали роз­виватися після прийня­т­тя 2001 Закону «Про ін­ститути спільного інвестува­н­ня (па­йові та корпоративні інвестиційні фонди)». На поч. 2011 їхня заг. кількість становила 1544, понад 80 % з яких — па­йові І. ф. (див. Рис. 2).

Основою організації і функціонува­н­ня сучас. І. ф. є теорія порт­фел. інвестицій, покликана вирішити про­блему оптимал. роз­поділу заощаджень екон. агента (модель поведінки інвестора) та теорія рівноваги фінанс. ринку (модель оцінки капітал. активів). Дослідже­н­ня автора порт­фел. теорії лауреата Нобелів. премії з економіки 1990 Г. Марковіца роз­винули та доповнили Ф. Модільяні, М. Міл­лер, Д. Кідвелл, Р. Петерсон, Д. Блеквелл, В. Шарп та ін. Упродовж остан. років ринок вітчизн. І. ф. демонстрував позитивну динаміку зро­ста­н­ня (див. Рис. 3).

Нині заг. обсяг активів І. ф. пере­вищує 8 млрд грн. Для укр. інвестора зʼявилася нова можливість вкладе­н­ня заощаджень з метою їхнього приросту, альтернативна звич. бан-ків. депозитам. Осн. напрями подальшого роз­витку І. ф. в Україні: оптимізація оподаткува­н­ня, обслуговува­н­ня існуючих інвестиц. проектів, здійсне­н­ня під­приємниц. діяльності. І. ф. ві­ді­грають вагому роль на фонд. ринку, створюючи конкуренцію банків. установам, страховим компаніям і пенсій. фондам. Через них домогосподарства можуть реалізовувати свої інвестиц. можливості, а корпорації, уряд та органи місц. самоврядува­н­ня — мобілізувати знач. інвестиц. капітал.

Літ.: H. M. Markowitz. Portfolio Selection. Efficient Diversification of Investments. New York, 1956; F. Modigliani, M. Miller. The Cost of Capital, Corporation Finance and Theory of Investment // American Economic Review. 1958. № 48; W. Sharpe. Investment. New York, 1985; Кидуэлл Д. С., Петерсон Р. Л., Блэкуэл Д. У. Финансовые ин­ституты, рынки и деньги / Пер. с англ. С.-Петербург, 2000.

Т. В. Ма­йорова

Завантажити статтю