Інгулецька зрошувально-обводнювальна система - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інгулецька зрошувально-обводнювальна система

ІНГУЛЕ́ЦЬКА ЗРО́ШУВАЛЬНО-ОБВО́ДНЮВАЛЬНА СИСТЕ́МА – меліоративна система у Миколаївській та Херсонській областях. Створ. 1951–63. Пл. зрошув. земель 62,7 тис. га, обводнення – 175 тис. га. Ґрунт. покрив представлений чорноземами пд. гумусовими і темно-каштановими ґрунтами. На глиб. кількох метрів від поверхні залягають горизонти легкорозчин. солей, що негативно впливають на стан зрошув. земель, зокрема спостерігається підтоплення, іригац. ерозія ґрунтів та ін. негативні явища. Осн. джерело живлення системи – Дніпро, вода з якого антирічкою по річищу р. Інгулець (на відтинку 83 км) надходить до місця водозабору насос. станції потуж. 36 м3/сек., а далі самоплином – до Інгулецького каналу. З каналу вода подається у розподільні міжгосп. канали (заг. довж. 465 км) і в мережу внутр.-госп. каналів (заг. довж. 1263 км). Для водорегулювання збудовано понад 4 тис. гідротех. споруд, дренажну систему на пл. 5,6 тис. га та колекторну мережу для скидання вод заг. довж. 596 км. Водопостачання усіх галузей с.-г. вироб-ва відбувається за рахунок ставків (джерела живлення внутр.-госп. каналів). Зрошують поля під зерн., овоч. та корм. культурами за допомогою дощувал. машин та установок.

А. В. Яцик

Стаття оновлена: 2011