Інгулов Сергій Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інгулов Сергій Борисович

ІНГУ́ЛОВ Сергій Борисович (справж. – Брейзер; 1893, Миколаїв – 03. 09. 1938, Москва) – більшовицький діяч, журналіст. Працював у друкарні. 1918 вступив до більшов. партії. 1919 – кер. Микол. і Одес. підпіл. губерн. ком-тів КП(б)У, нач. Одес. військ.-рев. повстан. штабу; 1920 – секр. Одес. губерн. ком-ту КП(б)У; 1921–23 – зав. відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б)У; 1923–29 – зав. бюро преси, 1929–30 – заст. зав. агітац.-пропагандист. відділу ЦК ВКП(б); 1931–35 – чл. колегії Наркомату постачання СРСР; від 1935 – нач. Головліту СРСР. Водночас входив до складу редколегій г. «Одесский коммунист» (1920), ж. «Красная новь», «На посту», вид-ва «Работник просвещения» (від 1923), був відповід. ред. «Литературной газеты» (від 1924), ж. «Новый мир» (1929), засн. і гол. ред. «Учительской газеты». Один із творців рад. системи цензури. Запровадив у практику Головліту СРСР розповсюдження списків книг, які підлягали негайному вилученню й знищенню з політ. причин. Заборонив видавати гуморист. журнал В. Катаєву, з яким товаришував у Одесі, критикував «правий ухил» романів І. Ільфа та Є. Петрова, здійснював ідеол. редагування творів О. Серафимовича, Ю. Олеші, А. Гайдара, В. Вернадського та ін. Автор праці «Политбеседы» (1932), що стала своєрід. символом політ. благонадійності рад. громадянина і до виходу «Краткого курса истории ВКП(б)» (1938; обидві – Москва) залишалася своєрід. посібником з теорії побудови комунізму. Книга була видана кількома мовами заг. накладом понад млн примірників. 17 грудня 1937 заарешт., 3 вересня 1938 за звинуваченням у приналежності до контррев. терорист. орг-ції засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.

Літ.: Григораш Д. Інгулов Сергій Борисович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2002. Вип. 9; Ермаков А. Ножницы небытия. Сергей Борисович Ингулов (1893–1938) // Учител. газ. 2003, 16 дек.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2011