Інгульська культура

Визначення і загальна характеристика

ІНГУ́ЛЬСЬКА КУЛЬТУ́РА — одна з провід­них культур катакомбної культурно-історичної спільності. Датована серед. 3 — 1-ю чв. 2 тис. до н. е. Ви­окремила 1978 О. Шапошникова. Істор. центром І. к., що за­ймала зх. частину ареалу катакомб. культурно-істор. спільності, було Пд.-Бузько-Інгулец. межиріч­чя, звідки вона поширилася на Сх. до р. Міус, на Пн. — в естуарій Дні­пра до Пд. Київщини, на Зх. — до Буджака та Молдови. Роз­копано декілька поселень з характер. овал. житлами, роз­ві­дано тимчас. стоянки. У числен. могильниках померлі поховані ви­про­станими горілиць у катакомбах з округлою ша­хтою. Серед су­провід. речей — зброя, знаря­д­дя праці, посуд, вироби з бронзи, срібла, іноді золота. Насел., яке за­ймалося скотарством і хліборобством, мало складну соц. ієрархію: знать (жерці, воїни, правителі), ремісники, що її обслуговували, залежні прошарки. Чільне поліетнічне угрупова­н­ня базувалося, ймовірно, на ран­ній станово-кастовій системі. Гол. осередок цього су­спільства знаходився на р. Молочна. В ідеології насел. І. к. присутні близькосх.-серед­земномор. впливи (моделюва­н­ня черепів померлих, культові стовпи, святилища, схожі на зік­курат, знакова система, кераміка).

Літ.: Братченко С. Н., Шапошникова О. Г. Катакомбная культурно-историческая общность // Археология УССР. Т. 1. 1985; Пустовалов С. Ж. Соціальний лад катакомбного су­спільства Пів­нічного Причорноморʼя. 2005 (обидві — Київ).

С. Ж. Пустовалов

Завантажити статтю