Інґарден Роман

ІНҐА́РДЕН Роман (Ingarden Roman; 05. 02. 1893, Краків — 14. 06. 1970, там само) — польський філософ. Акад. Польс. АН (1957). Навч. у Львів. (1911–12), Ґет­тінґен. (1912–15), Фрайбур. (1916–17; обидва — Німеч­чина) університетах. Захистив доктор. дис. під керівництвом Е. Гус­серля (1918; д-р габіліт. 1924). У Польщі працював у школах Любліна (1918–19), гімназіях Варшави (1920–21) і Торуні. (1921–24). Від 1925 — у Львів. університеті: 1933–41 — над­звич. проф., під час окупації 1941–44 викладав під­пільно; у Яґел­лон. університеті (Краків): 1945–49 і 1957–63 — проф., завідувач кафедри філософії, водночас 1946–49 — завідувач кафедри математики, 1959–61 — декан філос.-істор. від­ділу; за сумісництвом 1959–67 — професор кафедри логіки Варшав. університету. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми онтології, теорії пі­зна­н­ня та естетики. Осн. зав­да­н­ням феноменології вважав доведе­н­ня існува­н­ня реал., а не ідеал. світу. Роз­робив концепцію реаліст. феноменології, в рамках якої пропонував вирішити протидію реалізму та ідеалізму. В естет. працях, присвяч. про­блемам літ-ри, музики, архітектури, кіно, наголошував на багатошаровості, багато­аспектності витвору мистецтва, активності спри­ймаючої сторони в процесі естет. комунікації. Ця ідея вплинула на англо-амер. нову критику, рецепт. естетику і рецепт. критику в Німеч­чині, аналіт. філософію мистецтва і на художню практику післявоєн. авангарду (концептуалізм).

Завантажити статтю