Індекс цитувань - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Індекс цитувань

ІНДЕКС ЦИТУВА́НЬ – відносний показник оцінювання роботи дослідників та наукових колективів, який визначає вплив вченого або установи на світову науку, якість проведених наукових досліджень. Система баз даних І. ц. (Science Citation Index – SCI) розроблена Філадельфій. ін-том наук. інформації (США) під кер-вом Ю. Ґарфілда на основі аналізу бібліогр. посилань і цитувань наук. досягнень, сформувалася на поч. 1960-х рр. На сьогодні найпоширенішими універсал. базами даних є Web of Science (підтримує вид-во «Thomson Reuters», 2009 містила дані про понад 46 млн наук. статей з усіх галузей знань, виданих від 1900, та про понад 727,5 млн посилань на них) і SCOPUS (підтримує вид-во «Elsevier», містить дані про статті у понад 16 500 журналах з природн., тех. і соціогуманітар. наук). У цих базах даних подано в електрон. вигляді бібліогр. описи всіх статей з реферов. наук. журналів, що дає можливість користувачам в усьому світі вести швидкий інформ. пошук за багатьма критеріями (галузь знань, автор, країна, наук. установа тощо). Традиція системат. посилань на праці попередників сформувалася в європ. науці у серед. 19 ст. Нині світ. наук. спільнота оцінює «вагу» наук. публікації за кількістю посилань на неї; а наук. рейтинг автора – за кількістю цитувань його робіт, зокрема у природн. науках число посилань понад 10 означає, що статтю відзначили колеги, а понад 100 – що вона справді містить принципово новий результат, важливий для розвитку цілої галузі знань. Так само на основі баз даних отримують наук. рейтинги ун-тів, дослідн. центрів і країн. В останні роки у вжиток увійшов ще один пов’язаний з І. ц. показник – індекс Гірша, який кількісно дорівнює числу статей певного автора, кількість посилань на які у базах даних дорівнює або перевищує значення індексу Гірша. Напр., індекс Гірша автора дорівнює 10, якщо у нього є 10 статей, на кожну з яких зафіксов. 10 або більше посилань у базах даних (індекс Гірша, що дорівнює 15–20, є показником ученого світ. рівня). З І. ц. також пов’язаний такий критерій оцінювання рейтинговості наук. журналу, як імпакт-фактор. Його визначають щороку як відношення числа посилань на статті, вміщені в журналі упродовж двох минулих років, до числа статей, надрук. у поточ. році. Авторитетні галуз. міжнар. журнали мають, як правило, імпакт-фактор у межах 1–5, широкопрофіл. журнали рівня «Nature» чи «Science» – понад 10. І. ц., визначені за допомогою баз даних Web of Science і SCOPUS, відрізняються, оскільки ці бази різняться переліком журналів, публікації в яких вони реферують (обидві бази містять дані про всі без винятку провідні наук. журнали, водночас кількість реферованих укр. наук. вид. у базі даних SCOPUS більша, ніж у базі даних Web of Science), хоча загалом науковометричні дані за обома базами співвідносні. Проблемою укр. науки була і залишається інформ. відірваність від світ. науки. Переважна більшість наук. вид. в Україні розрах. на суто внутр. обіг. Так, з кількох сотень фахових вид., що входять до переліків ВАК України з природн. наук, до баз даних SCOPUS та Web of Science включено лише кілька десятків (більшість укр. наук. вид. не відповідають критеріям обов’язк. незалеж. рецензування статей, наявності міжнар. редколегії, веб-сайту з розміщенням англомов. резюме статей тощо), причому імпакт-фактор тих укр. наук. журналів, які все ж реферуються в базах даних, переважно значно нижчий за 1 (ситуація з укр. вид. у галузі соціогуманітар. наук ще гірша). Ті укр. науковці, які систематично не друкують своїх робіт у реферов. (переважно закордон.) вид., мають низькі І. ц. й не можуть ефективно конкурувати в змаганні за здобуття міжнар. наук. грантів. Окремою проблемою є платний доступ до баз даних через мережу Інтернет – помірні для західних дослідників ціни часто недоступні для укр. учених і наук. установ, які відтак просто позбавлені об’єктив. інформації про міжнар. резонанс їхніх досліджень. Періодично виникають дискусії щодо адекватності оцінок окремих публікацій та їхніх авторів за допомогою методів, базованих на даних про цитування, зокрема показники справді великих учених (індекс Гірша А. Айнштайна, М. Планка, М. Боголюбова та ін.) не надто високі, оскільки на основоположні і всім відомі роботи часто «забувають» посилатися. Невизначеним залишається питання оцінювання індивід. внеску вченого у колектив. роботі. Крім того, міжнар. бази даних фактично ігнорують такий показник, як наук. монографії, що традиційно високо цінувалися у рад. та укр. наук. ієрархії. Негатив. наслідком запровадження І. ц. як осн. критерію ефективності наук. роботи стала поширена практика штуч. взаєм. посилання «дружніх» науковців на роботи один одного з метою підвищення І. ц. (хоча реал. потреби у таких посиланнях немає) і, навпаки, ігнорування робіт «недружніх» науковців чи колективів. Окрема проблема пов’язана з оцінюванням галузей дослідж., що мають виразно нац. чи регіон. характер (укр. фольклористика, флора Укр. Полісся тощо). Роботи з цих напрямів, звичайно, не можуть отримати такого І. ц., як, напр., роботи з пріоритет. галузей біології, медицини чи природознавства. Однак, незважаючи на всі недоліки, І. ц. є найважливішим критерієм оцінювання як окремої роботи й окремого вченого, так і наук. установ і держав загалом, тому перед Україною стоїть нагальне завдання ширшого входження її наук. вид. до міжнар. баз даних і зміни системи оцінювання наук. результатів відповідно до міжнар. стандартів.

Літ.: Маршакова-Шайкевич И. В. Система цитирования научной литературы как средство слежения за развитием науки. Москва, 1988; R. O. Vlokh. Bibliometric and statistical analyses of Ukrainian scientific journals. Physics journals // Ukrainian Journal of Physical Optics. 2010. Vol. 11, suppl. 1.

М. В. Стріха

Стаття оновлена: 2011