Індоло-кубанський прогин - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Індоло-кубанський прогин

ІНДО́ЛО-КУБА́НСЬКИЙ ПРОГИ́Н – найбільша тектонічна структура в північній частині Азово-Чорноморського регіону. Ін. назва – Азово-Кубан. прогин. Сформувався протягом кінця палеогену та всього неогену (олігоцен–пліоцен) одночасно з підняттям Кавказ. і Крим. мегаантикліноріїв унаслідок компенсац. занурення пд. краю Скіф. плити. Пн. межею І.-К. п. є Індоло-Тимошев. розлом, зх. – Новоцарицин., сх. – Адигей. підняття. На Пд. межує з підняттями Гірського Криму та Великого Кавказу. Протяжність І.-К. п. у широт. напрямі бл. 450 км, ширина – до 90 км. Значна частина прогину з його зх. боку вкрита водами Азов. моря. І.-К. п. успадкував структуру опускань давнішого крейдового – еоцен. закладання; слабо дислоков. відклади цього віку залягають в його основі (глиб. в осьовій частині досягає 7,0–7,5 км) і незгідно перекриваються потуж. майкоп. (до 3,0–5,0 км) та верхньоміоцен.-антропоген. (до 2,0–3,5 км) утвореннями, представленими переважно глинами з прошарками алевролітів і піщаних порід. Пд. борт І.-К. п. крутий, пн. – пологий. Поділяється на дві зони – внутр. і зовн., межа між якими проходить уздовж пн. узбережжя Керчен. та Таман. півостровів і далі в напрямку м. Краснодар (РФ) і відповідає регіон. розлому фундаменту, який частково простежується в осад. чохлі. Уздовж цієї межі спостерігається різке зростання градієнтів занурення неоген. відкладів у пн. та збільшення потужностей крейдово-еоцен. відкладів у пд. напрямках. Характерною особливістю прогину є розвиток процесів глиняного діапіризму та грязьових вулканів і пов’язаних з цим локал. складок – піднять, що формуються під дією механізму глибинно-гравітац. складчастості. І.-К. п. перспективний щодо пошуку нафтогаз. родовищ, зокрема у його укр. секторі налічується 11 прогнозованих, 6 виявлених і 1 в бурінні нафтогазоперспектив. об’єкт.

Літ.: Гожик П. Ф., Чебаненко І. І., Краюшкін В. О. та ін. Нафтогазоперспективні об’єкти України. К., 2006.

В. М. Палій

Стаття оновлена: 2011