ІНЖЕНЕ́РНА ГЕОДЕ́ЗІЯ — галузь геодезії, що ви­вчає пита­н­ня за­стосува­н­ня та роз­робле­н­ня топо­графічно-геодезичних методів і приладів в інженерно-будівельному виробництві. Охоплює інженерно-геодезичні вишукува­н­ня (створе­н­ня планових та висотних геодезичних основи, топо­графічне зніма­н­ня, трасувальні роботи); інженерно-геодезичне проектуван­ню (скла­да­н­ня планів і профілів, роз­робка генпланів тощо); інженерно-геодезичні роз­планувальні роботи, а також геодезичні спо­стереже­н­ня за динамічними пере­міще­н­нями земної поверх­ні та споруд.

Серед основних методів інженерної геодезії — тріангуляція, трілатерація, полігонометрія, нівелюва­н­ня наземних та аеро­зйомок, фототопо­графічні та інша інженерна геодезія тісно повʼязана з іншими науками, зокрема математикою, фізикою, електронікою, метрологією, інженерною геологією, гідрологією. Як галузь науки інженерна геодезія зародилася в 19 ст. у звʼязку з початком будівництва тунелів, гідротехнічних споруд, залізниць і шляхів. Сучасний етап роз­витку інженерної геодезії характеризується роз­робкою нових геодезичних приладів, створе­н­ням автоматизованих систем та ін. Наукові інженерно-геодезичні дослідже­н­ня в Україні проводять на геодезичних кафедрах вищих на­вчальних закладів, зокрема Київського університету, Національного університету будівництва і архітектури (Київ), Національного університету «Львівська політехніка», у галузевих науково-дослідних ін­ститутах, організаціях, на під­приємствах тощо. Результати цих досліджень висвітлюються у збірниках наукових праць «Інженерна геодезія» та «Геодезія, карто­графія і аерофото­зніма­н­ня», Значний внесок у роз­виток інженерної геодезії в Україні зробили М. Від­уєв, С. Войтенко, О. Кобилін, В. Леонтович, І. Монін, А. Островський, В. Сердюков та ін.