Інженерна екологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Інженерна екологія

ІНЖЕНЕ́РНА ЕКОЛО́ГІЯ – напрям екології, об’єктом дослідження якого є системи, що утворилися та тривалий час функціонують внаслідок взаємодії людини з довкіллям. Термін «І. е.» трактують неоднозначно, напр., рос. вчений М. Реймерс тлумачить його як розділ «великої» (сучас.) екології, яка розглядає залежність пром-сті (іноді всього госп-ва – пром-сті, транспорту та с. госп-ва) від окремих підпр-в до частини біосфери, що докорінно перетворена людиною в тех. і техногенні об’єкти – на природу і, навпаки, вплив умов довкілля на функціонування підпр-в та їхніх комплексів. Ін. дослідники вважають, що І. е. – комплексна наук.-тех. дисципліна, що визначає міру розумної труд. діяльності людини, метою якої є розроблення наук.-метод. принципів і практ. рекомендацій інж.-екол. забезпечення вироб-ва як основи комплекс. управління природоохорон. діяльністю на локал., регіонал. та глобал. рівнях. І. е. – система науково обґрунтов. інж.-тех. заходів, спрямов. на збереження якості довкілля в умовах зростаючого техногенезу, осн. завданням якої є створення інж. методів дослідження та захисту навколиш. природ. середовища. Особливий зміст має комплекс. підхід до проблеми інж.-екол. забезпечення вироб. підпр-в на основі єдиної методології з урахуванням остан. досягнень у різних галузях знань (охорона та інж. захист навколиш. середовища, пром. безпека тощо). І. е. використовує якісні та кількісні параметри технол. процесів для оцінювання їхнього впливу на довкілля. Суміж. поняттям є «техноекологія» – наука, що вивчає техногенні фактори забруднення довкілля, взаємодію техносфери з ресурсами навколиш. середовища, зокрема і їхнє вилучення. Взаємодія госп. діяльності людини з ресурсами навколиш. середовища відбувається на декількох рівнях: технол. процес (установка) – вироб-во – підпр-во – галузь вироб-ва. Найхарактернішою її ознакою є визначення умов взаємодії вироб-ва (вивчаючи окремі вироб-ва можна врахувати різні взаємодії із довкіллям вироб. технол. процесів і установок, а досліджуючи сукупність вироб-в з урахуванням взаємних зв’язків – визначити їхню сумарну дію в масштабах галузі або регіону). Це дозволяє диференційовано досліджувати, які забруднювал. впливи формуються при здійсненні певної технол. операції, та інтегровано характеризувати особливості взаємодії із довкіллям окремих галузей пром-сті. Отже, техноекологія вивчає взаємодію техносфери із навколиш. середовищем, а І. е. – засоби та пристрої для зменшення техноген. навантаження на довкілля. Перші праці, присвяч. питанням екологізації техноген. діяльності, з’явилися у серед. 20 ст. внаслідок загострення глобал. екол. проблем. Якщо протягом тисячоліть техногенна діяльність помітно не впливала на природні процеси, то у 19–20 ст. набула планетар. масштабу. Особливо інтенсивно руйнування довкілля розпочалося після 2-ї світ. війни, коли істотно збільшився рівень техноген. впливу на атмосферне повітря, природні води, ґрунт. покрив, геол. середовища та біоти. У повоєнні роки виникли перші каф. І. е. у тех. ВНЗах. Водночас фахівці низки країн розпочали розроблення природозахис. технологій. Інтенсив. розвиток І. е., як і ін. приклад. галузей екології, припадає на 1980-і рр. І. е. виникла і розвивається на стику тех., природн. та соц. наук, однак нині когорта дослідників розглядає І. е. як складову соціоекології. Напр., на думку Г. Бачинського, назвою для спіл. підрозділу соціоекології і тех. наук є «екологічна технологія» (терміни «інженерна екологія» та «промислова екологія» вважав не зовсім вдалими), оскільки саме технології визначають розвиток вироб-ва на сучас. етапі. Гол. приклад. завданнями І. е. є розроблення ефектив. очис. технологій, безвідход., маловідход. і екологічно чистих технологій, засобів утилізації відходів, комплексне використання вторин. сировини; гол. комплексне завдання – екологізація технологій вироб-ва та природокористування. Нині у Нац. тех. ун-ті України «Київ. політех. ін-т» функціонує каф. І. е., Дніпроп. ун-ті залізнич. транспорту – каф. хімії та І. е., Нац. ун-ті біоресурсів і природокористування України (Київ) – охорони праці та І. е., Донбас. академії буд-ва і арх-ри (м. Макіївка Донец. обл.) – приклад. екології та хімії, Харків. тех. ун-ті буд-ва і арх-ри – безпеки життєдіяльності та І. е., а у Харків. академії міського госп-ва – ф-т І. е. міст. Від 2004 у Харкові виходить ж. «Экология и промышленность», проблеми геоекології та І. е. висвітлює окремий розділ ж. «Екологія довкілля та безпека життєдіяльності» (засн. 2001 у Києві).

Літ.: Мазур И. И., Молдаванов О. И. Введение в инженерную экологию. Москва, 1989; Григорьев А. А. Экологические уроки прошлого и современности. Ленинград, 1991; Бачинський Г. О. Основи соціоекології. К., 1995; Глуховский И. В. и др. Современные методы обезвреживания, утилизации и захоронения токсичных отходов промышленности: Учеб. пособ. К., 1996; Медведев В. Т. Инженерная экология. Москва, 2002; Снітинський В. В., Саницький М. А., Мазурак О. Т., Мазурак А. В. Інженерна екологія. Аспекти енергозбереження: Навч. посіб. Л., 2008.

Т. А. Сафранов

Стаття оновлена: 2011