Івановський Олексій Арсентійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Івановський Олексій  Арсентійович

ІВАНО́ВСЬКИЙ Олексій Арсентійович (23. 02 (07. 03). 1866, м-ко Муюта, нині село Алтай. краю, РФ – 04. 05. 1934, Харків) – географ, антрополог. Д-р геогр. н. (1913), проф. (1914). Закін. істор.-філол. та фіз.-мат. ф-ти Моск. ун-ту (1893), де відтоді й працював хранителем Антропол. музею. Проходив стажування при Ляйпциз. ун-ті (Німеччина, 1894–95) у Ф. Ратцеля, Ф. Гребнера та В. Шмідта, де отримав диплом д-ра філософії. Працював приват-доц. Ун-ту та викл. пед. і комерц. курсів (від 1903), ред. «Русского антропологического журнала» (1900–14; усі – Москва). Від 1914 (з перервою) – у Харків. ун-ті (згодом ІНО): зав. каф. географії й етнографії (до 1917), географії (1921–30). У 1917–19 – зав. каф. географії й антропології НДІ фіз.-мат. наук (Харків); 1919–20 – проф. Волин. пед. ін-ту (Житомир). У 1889–96 здійснив низку пошукових експедицій на Пд. Алтай, Кавказ, Синьцзян, до Монголії та Туреччини. І. – один із основоположників рос. наук. антропології. Застосував у працях передовий для свого часу принцип нумеров. класифікації антропол. типів, за недосконалість якого згодом зазнав критики.

Пр.: Монголы-Торгуты. Москва, 1893; Об антропологическом составе населения России. Москва, 1904; Население земного шара. Опыт антропологической классификации. Москва, 1911–12; Отечествоведение. Москва, 1915 (співавт.); География в школе. Х., 1925; Земля та її життя: Посіб. для учнів: У 5 вип. Х., 1928.

Літ.: Костриця М. Ю. Внесок Олексія Івановського в українську географію // Історія укр. географії. 2002. № 5.

М. Ю. Костриця

Стаття оновлена: 2011