Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ

ІВА́НО-ФРАНКІ́ВСЬКА ТЕОЛОГІ́ЧНА АКАДЕ́МІЯ УГКЦ Засн. 1907 як Станіслав. (нині Івано-Франківськ) духовна семінарія згідно з буллою папи Лева ХІІІ від 26 березня 1885. Придбав ділянку 1899 і отримав дозвіл на спорудження єпископ-ординарій Станіслав. єпархії Андрей Шептицький. Після завершення буд-ва тут розпочали навч. 19 студентів під кер-вом ректора Є. Ломницького. Під час 1-ї світ. війни семінарію закрито. Восени 1917 єпископ Г. Хомишин відновив її діяльність, призначивши ректором о. М. Вальницького, а 1923 – А. Бойчука. Серед викл. міжвоєн. часу – І. Лятишевський, Я. Медвецький, Й. Коциловський, М. Чарнецький, С. Лукач, І. Слезюк. 1925 при семінарії засн. Богослов. ліцей ім. св. Іоанна Златоустого. 1939–41 семінарія під тиском рад. влади не діяла, а 1945 ліквідов. у зв’язку із забороною УГКЦ в СРСР – викл. й семінаристи були заарешт. чи мобілізов. до армії, бібліотечні фонди конфісковано. Відновл. 1990 з ініціативи єпископа-ординарія С. Дмитерка як Івано-Фр. духовна семінарія ім. св. священномученика Йосафата (ІФДС), на базі якої 1991 створ. Івано-Фр. теол.-катехит. духов. ін-т. Його ректор І. Білик заснував філос.-богослов. і катехит.-пед. ф-ти, Чортків. дяків.-реґент. школу (Терноп. обл., 1992), подбав про продовження випускниками богослов. студій у катол. ун-тах Європи. 2000 Ін-т розмежовано на І.-Ф. т. а. та ІФДС (ректор від 2010 – протоієрей О. Левицький). 2003 засн. приватну Катол. школу ім. св. Василія Великого. Виходить наук. вісник «Добрий Пастир» (від 2007). Кількість викл. станом на 2010 – понад 50 осіб, з них 17 д-рів і 2 канд. н.; випускників – понад 1300. Ректор академії – єпископ Івано-Франківський Софрон (Мудрий).

Літ.: Нарис історії Івано-Франківської (Станіславівської) духовної семінарії імені святого священномученика Йосафата. 2007; Горбань Р., Делятинський Р. Івано-Франківська теологічна академія УГКЦ: Традиції та становлення. 2010 (обидві – Івано-Франківськ).

Р. А. Горбань, Р. І. Делятинський

Стаття оновлена: 2011