Іван-Павло І - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іван-Павло І

ІВА́Н-ПАВЛО́ І (лат. Joannes Paulus I; світське ім’я – Лучіані Альбіно; Luciani Albino; 17. 10. 1912, м-ко Форно-ді-Канале, нині Канале д’Арґордо, Італія – 28. 09. 1978, Рим) – Папа Римський 1978. Навч. у Григоріан. семінарії в м. Беллуно (1928–34), здобув ступ. д-ра теології у Григоріан. ун-ті (Рим, 1947). Висвяч. на священика 7 липня 1935. Від 1937 – віце-ректор Григоріан. семінарії (викладав морал. теологію, канон. право, сакрал. мист-во); від 1948 – пом., від 1954 – ген. вікарій Беллун. дієцезії, від 1958 – єпископ м. Вітторіо Венето, від 1969 – архієпископ Венеційський, від 1973 – кардинал. 26 серпня 1978 обраний на папський престол, уперше в історії Церкви взяв подвійне ім’я, вшановуючи своїх попередників: папу Івана ХХІІІ, який номінував його на єпископство, та папу Павла VI, який призначив його кардиналом. І.-П. І був сильним проповідником, відкритим і простим у висловлюванні думок; байдужим до єпископ. почестей та привілеїв; надавав великого значення християн. вихованню молоді і закликав світських осіб брати участь у житті Церкви; висловив тезу про можливий плюралізм у догматиці; визнавав право католиків бути чл. КП за умови збереження віри; одну з причин поширення атеїзму вбачав у суперечностях між словами й справами духовенства. Автор кн. «Catechetica in briciole» («Катехізис у хлібних крихтах», 1949) та «Illustrissimi» («Найвідоміші», 1976; складена у вигляді листів до відомих істор. особистостей та казк. і літ. персонажів).

О. А. Баб’як

Стаття оновлена: 2011