Іванців Євген Маркович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванців Євген  Маркович

ІВА́НЦІВ Євген Маркович (псевд.: Є. Задвірський, Ігор Білик, М. Яворський; 14. 05. 1910, с. Малі Підліски, нині Жовків. р-ну Львів. обл. – 21. 07. 1972, Львів) – драматург, літературознавець. Батько З. Болтарович. Навч. в Академ. г-зії у Львові (1922–30), на філос. ф-ті Львів. ун-ту (1932–34), закін. філол. ф-т цього Ун-ту (1955). У 1935–36 опублікував цикл розвідок «Про драмгуртки» у часописі «Знання». 1939–41 учителював; 1943–44 брав участь у рад. партизан. русі; після війни працював у Сталін. райраді Львова, зокрема 1949–55 – голова виконкому; 1957–71 – дир. ЛНБ. Ред. низки вид. б-ки, зокрема темат. бібліогр. покажч. із проблем худож. літ-ри та джерелознавства, а також біобліогр. покажч., присвяч. О. Маковею, О. Кобилянській, В. Стефанику, В. Бобинському, П. Мирному, О. Мишузі. Дописував до г. «Вільна Україна», «Львовская правда». Автор п’єс «Чорногора в огні» (1936), «Гонведи йдуть», «Мрячні дні» (обидві – 1939; усі – Львів), статей про Я. Галана (співавт.), П. Козланюка, С. Тудора.

З. Т. Грень

Стаття оновлена: 2011