Іванцов Іван Овсійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванцов Іван  Овсійович

ІВАНЦО́В Іван Овсійович (29. 08(11. 09). 1904, с. Великий Браталів, нині Любар. р-ну Житомир. обл. – 30. 10. 1941, Київ) – історик, археолог. 1933 закін. Київ. ун-т, де продовжив навч. в аспірантурі під кер-вом О. Оглоблина. 1935 через донос про «розкуркулених» батьків і «сумнівні» настрої виключений із партії та відрах. з аспірантури (наступ. року поновився). Працював у Київ. пед. ін-ті (1935–38); від 1938 – ст. н. с. Ін-ту археології АН УРСР (Київ). Брав активну участь у роботі Київ. археол. експедиції, зокрема на тер. Михайлів. Золотоверхого монастиря 1938 розкопав «майстерню художника» 12 ст. Автор ст. «Шевченко і археологія» для академ. вид. «Пам’яті Т. Г. Шевченка: Зб. ст. до 125-ліття з дня народж.» (1939), виданих посмертно монографій «Повстання українського народу проти шляхетської Польщі 1635–1638 рр.» (2002), «Стародавній Київ» (2003; усі – Київ). Після нападу Німеччини на СРСР мобілізов. до Червоної армії. Разом із частиною опинився в оточенні й повернувся до Києва, намагався врятувати архів та експонати Ін-ту археології АН УРСР. Заарешт. ґестапо, де й загинув.

Літ.: Іванцова-Костенко Г. Трудне повернення Іванцова // Вісті з України. 1995. № 6; Іванцова Г., Сагайдак М. Іван Іванцов // АНТ. 2000. № 4–6; Івакін Г. Пам’яті Івана Овсійовича Іванцова // Археологія. 2004. № 3; Повернення: Зб. доп. наук. конф., присвяч. 100-літтю з дня народж. укр. історика та археолога І. О. Іванцова (1904–1941 рр.). (29 вересня 2004 року). К., 2005.

Г. Ю. Івакін

Стаття оновлена: 2011