Іванченко Олександр Семенович

ІВА́НЧЕНКО Олександр Семенович (13. 05. 1936, с. Мисайлівка Богуслав. р-ну Київ. обл. — 25. 08. 2003, Москва) — письмен­ник. Доктор історичних наук Закін. Вищі інж. курси геологів-роз­відувачів при Дні­проп. гірн. ін­ституті (1954) та Літ. ін­ститут у Москві (1979). У 1954–56 брав участь у пошуках алмаз. родовищ у Якутії (РФ), 1957–60 працював журналістом. Від 1961 здійснив чотири мандрівки навколо світу шляхом М. Миклухо-Маклая, котрому присвятив роман-дослідж. «Путями великого рос­сиянина» (С.-Петербург, 2006). Автор оповідань, нарисів, повістей для дітей на основі докум. матеріалів: «Золотой материк» (1962), «В Южной Африке» (1963), «Дороги мужества», «Оскорблен­ные звезды» (обидві — 1964), «В западном Ириане» (1966), «На мертвом якоре» (1971), «Там, за горизонтом...» (1975), «Имя мое и дело мое принадлежат Рос­сии» (1976), «Под свастикой расизма», «Где умирают альбатросы?» (обидві — 1978), «Сын человечества» (1979), «Экзотика брил­лиантовых берегов» (1984), «Пингвин Дружок» (1985; 1989), «Трубка пирата», «Десятый выстрел», «Рыцари золотого круга», «Голубой эшафот» (усі — 1986), «О меньших братьях» (1988). Написав також низку пригодн. і наук.-худож. книг для дорослих: «Когда я работаю, я свободный» (1976), «Повести студеного юга» (1981), «Земля пяти солнц: Прошлое и настоящее Колымы» (1985), «Четыре века Тюмени: Очерки живой истории старин­ного сибирского города» (2004) та ін. Окремі твори І. пере­кладено груз., молд., казах., тадж., татар., узб., болгар., польс., англ., нім., франц. мовами. Як історик досліджував історію Давньої Русі, лексикологію писемності давніх мов.

Завантажити статтю