Іванченко Павло Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванченко Павло  Михайлович

ІВА́НЧЕНКО Павло Михайлович (06. 01. 1898, с. Андріяшівка Ромен. пов. Полтав. губ., нині Ромен. р-ну Сум. обл. – 05. 09. 1990, Київ) – майстер художньої кераміки. Чл. АРМУ (1926–31), СХУ (1944). Закін. Укр. АМ (Київ, 1925; викл. М. Бойчук, Л. Крамаренко). Працював художником Будян. фаянс. з-ду (нині Харків. обл., 1925–29), викл. у Межигір. мист.-керам. ін-ті (Київ. обл., 1929–32);від 1937 – на Київ. експерим. порцелян.-фаянс. з-ді. Від 1922 – учасник всеукр., всесоюз., зарубіж. мист. виставок. Створював ужитк. посуд і декор. вази з порцеляни, фаянсу, майоліки, зразки побут. й архіт. кераміки (паркові вази, облицюв. плитки, водограї, торшери, 1949–54). Автор темат. ваз («Індустрія СРСР», 1936; «Ювілейна», 1967), з портретами Т. Шевченка (1939), О. Пушкіна (1949), керам. монум.-декор. панно (майоліка – «Урожай»; 1945, «40 років СРСР», інтер’єр НДІ буд. матеріалів у Києві, 1957; контррельєф «Живи, Україно», 1967). Займався аквареллю і малював краєвиди Київщини і Роменщини (1940–60-і рр.). Окремі твори зберігаються у НМУНДМ, Нац. музеї Т. Шевченка, Ромен. краєзнав. музеї.

Літ.: Тарнорудський П. Патріарх полонського фарфору // Рад. Поділля. 1988, 25 верес.; Мусієнко П. Н. Художники Межигір’я // НТЕ. 1989. № 6.

В. М. Ханко

Стаття оновлена: 2011