Іванченко Раїса Петрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванченко Раїса  Петрівна

ІВА́НЧЕНКО Раїса Петрівна (справж. – Іванова; 30. 11. 1934, м-ко Гуляйполе, нині місто Запоріз. обл.) – історик, письменниця. Канд. істор. н. (1967), проф. (1997). Чл. НСПУ (1977). Засл. діяч мист-в України (1999). Орден «За заслуги» 3-го (2004) і 2-го (2007) ступ. Орден св. великомучениці Варвари (УПЦ КП, 2004). Закін. істор. ф-т Київ. ун-ту (1957). Працювала на Укр. радіо; 1967–93 – доц. каф. історії України Київ. ун-ту; 1993–96 – у Київ. ін-ті культури; 1996–2009 – зав. каф. сусп.-політ. наук Київ. міжнар. ун-ту. Досліджує історію укр. сусп.-політ. руху, нац. державотворення. У творчості звертає увагу на важл. сусп.-держ. ідеї, розкриваючи морал.-психол. підґрунтя державниц. існування укр. народу та ролі політ. верств в істор. поступі України. У романах тетралогії «Гнів Перуна» (1982), «Золоті стремена» (1984), «Зрада, або Як стати володарем» (1988), «Отрута для княгині» (1995; усі – Київ; Держ. премія України ім. Т. Шевченка, 1996) відтворила образи видат. діячів доби Київ. Русі. Окремі твори І. перекладено рос., англ. та вірм. мовами.

Пр.: Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України. 1971; Київська Русь: Початки української держави: Посіб. 1995; Історія без міфів. 1996; 2004; 2007; Суспільно-політичний рух в Україні в 60-х рр. ХХ ст. 2000 (співавт.); Українська державність 20–90-х рр. ХХ ст. 2001; Княгиня Ольга: На перехресті істор. доль. 2002; Українська державницька ідея в суспільно-політичній думці ІХ–ХІІІ ст. (крізь призму концепцій «Повісті минулих літ»). 2005; Я повертаю Україні те, що в неї вкрадено: Ст. Нариси. Роздуми. 2005; Державницька ідея Давньої Руси-України. 2007; Раби Києва не мовчали. 2009 (усі – Київ).

Тв.: Клятва: Роман. 1971; Любити не просто: Повість. 1976; Не розминись із собою: Повісті та оповідання. 1980; Наче тисячу літ живу: Поезії. 1998; Колесо часу: Поезії. 2002; Орли клекотали про волю: Істор. оповідання. 2004; Високе небо любові: Повісті, оповідання, новели. 2005; Засяяли вічні Стожари. 2006 (усі – Київ).

Літ.: Козуля О. У боротьбі за історичну пам’ять // Козуля О. Жінки в історії України. К., 1993; Мельник Т. Погляд у минуле, щоб побачити майбутнє // ЛУ. 1996, 29 лют.; Раїса Іванченко: Біобібліогр. довід. К., 2003; Ющук І. П. Нащадкам залишити правду // ЛУ. 2004, 19 груд.; Тарасюк Г., Сенко К. Шана княгині української літератури // Там само. 2005, 13 січ.

Л. О. Сморж

Стаття оновлена: 2011