Іванчо - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванчо

ІВА́НЧО – подружжя митців: Мігаль Балінтович (05. 03. 1942, с. Дешковиця, нині Іршав. р-ну Закарп. обл.) та Марія Федорівна (15. 08. 1942, Ужгород) – майстри різьблення на дереві. Чл. НСХУ (1988). Закін. Ужгород. уч-ще приклад. мист-ва (1961; викл. І. Гарапко, В. Звенигородський, О. Петкі, В. Свида). Від 1962 працювали на ф-ці «Художпром» (Ужгород); 1967 організували цех для вироб-ва сувенірів у м. Пенза (РФ); від 1970 – у Закарп. худож. фонді (Ужгород). Учасники обл. (від 1970), всеукр. (від 1988) мист. виставок. Персон. – в Ужгороді(1987, 1993, 2002). Для творчості І. характерні врівноваженість; лінія то біжить краєм криволіній. форми, то напнута струною, то зібгана, часом барокова, найчастіше сецесійна. Володіють широким діапазоном твор. і тех. можливостей. Окремі роботи зберігаються у Закарп. ХМ, Закарп. укр. муз.-драм. театрі, Пензен. ХМ.

Тв.: декор. пластика – «Тріо», «Сонце» (обидва – 1971), «Олень» (1972), «Натюрморт» (1973), «Воля» (1975), «Коник», «Птахи», «Щастя» (усі – 1976); пластична композиція «Свято врожаю» (1977); декор. решітка (1980); декор. пластика – «Верховинка», «Хор» (обидва – 1981); декор. композиція «Свято» (1982–83); декор. годинник «Знаки зодіаку» (1984); декор. пластика та композиція «Капітелі» для олімп. спорт. бази в Києві (1987); декор.-простор. композиція «Ритми Карпат» (1988; усі – співавт.).

Літ.: Художники Закарпаття: Альбом. Уж., 2000; Марія та Михайло Іванчо: Каталог. Уж., 2002; Сирохман М. Дерев’яна скульптура родини Іванчів // ОМ. 2007. № 1.

О. В. Юрченко-Микита

Стаття оновлена: 2011