Іванюк Михайло Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванюк Михайло  Васильович

ІВАНЮ́К Михайло Васильович (02. 07. 1929, с. Спас Коломий. р-ну, нині Івано-Фр. обл.) – етнограф, фольклорист, краєзнавець, письменник, громадсько-культурний діяч. Літ. премія ім. Д. Загула (2002). Закін. Чернів. ун-т (1957). Учителював, працював інспектором шкіл Вижниц. р-ну (Чернів. обл., 1959–73). Один із засн. на Буковині Всеукр. т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка, т-в «Просвіта», «Зелений світ». Записані ним нар. пісні, легенди, казки, перекази, анекдоти, ігри, прислів’я і приказки увійшли у зб.: «Буковинські народні пісні» (К., 1963), «Народ про Довбуша» (К., 1965), «Легенди Карпат» (Уж., 1968), «Пісні Карпат» (Уж., 1972), «Калинова сопілка» (К., 1989), «Прислів’я та приказки», «Гуцульщина: Лінгвіст. етюди» (обидві – Київ, 1991), «Змієві Вали» (К., 1992), «Писана керниця» (Л., 1994), «Гуцули Буковинського краю», «Буковинському вічу – 75» (обидва – Вижниця, 1994). Автор зб. «Невільнича поезія» (1994), зб. оповідань «Голодна вечеря» (1999), «Вечорниці-чарівниці» (2000), «Боротьба трьох розумів» (2004) та краєзнав. дослідж. «Вижницький хор “Просвіта”» (1996); уклав енциклопедич. довідник у 4-х частинах «Літературно-мистецька Вижниччина» (1992; 1995; 1998; 2001), фольклорні зб. «Народні перекази рідного краю» (1993), «Народні ігри та іграшки», «Світські колядки» (обидва – 1994), «Весільні пісні» (1996), «Повстанські пісні» (1999; усі – Вижниця).

Літ.: Гуць М. Цінні здобутки працівника освіти на ниві українського народознавства (До 70-річчя від дня народж. М. Іванюка) // НТЕ. 1999. № 5–6.

М. В. Гуць

Стаття оновлена: 2011