Кузнецов Владлен Миколайович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Кузнецов Владлен Миколайович


Кузнецов Владлен Миколайович

КУЗНЕЦО́В Владлен Миколайович (04. 12. 1931, Харків – 10. 12. 2014, Київ) – кіносценарист, публіцист. Акад. НАМУ (2004). Засл. діяч мист-в УРСР (1981). Премії СКінУ (1981), СКін СРСР (1987), ім. Ф. Соболєва (2004). Орден «За заслуги» 3-го (1996) та 2-го (2001) ступ. Золота медаль АМУ (2006). Чл. НСЖУ (1959, 1-й голова секції кінокритики), НСКінУ (1968, секр. 1986–2009, заст. голови 1987–2009, від 2009 – радник голови). Закін. ф-т журналістики Київ. ун-ту (1954). У 1954–77 – ред. г. «Правда Укра­ины». Позаштат. чл. сценар. ред. колегії Держкіно УРСР (1977–86). Голова організац. ком-ту Мкф анімац. фільмів «Крок» (1995–2008; усі – Київ). Автор понад 200 сценаріїв хронікал.-докум. і наук.-популяр. фільмів, телесеріалів, серед яких – «Таємниця алмазу» (1963; премія ім. М. Ло­моносова АН СРСР, 1963; приз Мкф у Югославії ім. Н. Тесли, Белґрад, 1964), «Людина і хліб» (1967, автор диктор. тексту; золота медаль ВДНГ СРСР, Москва, 1967; диплом за кращий диктор. текст 3-го Вкф, Ленінград, нині С.-Петербург, 1968; 1-а пре­мія Вкф фільмів про село, м. Но­восибірськ, РФ, 1969), «Наша Україна» (1968; 1-а премія і диплом нар. фестивалю «Прага–Братислава», 1968; номінація на Держ. премію України ім. Т. Шев­ченка, 1969), «Роздуми про сучас­ника» (1969; диплом за кращий диктор. текст 4-го Вкф, Мінськ; диплом Мкф докум. фільмів у Ляйпцизі; обидва – 1970), «Еконо­міка, управління, людина» (1970; диплом 4-го Вкф, Мінськ, 1970), «Завтрашня земля» (1972; Ґран-Прі «Золотий голуб» Мкф докум. фільмів у Ляйпцизі, 1973), «Вбив­ця відомий» (1973; Респ. премія ім. Я. Галана, 1975), «Розум, честь і совість епохи» (1977, співавтор сценарію; 1-й приз 11-го Вкф, Єреван, 1978), «Слово про хліб» (1978; диплом і 1-й приз 6-го Вкф с.-г. фільмів, Новосибірськ, 1978; диплом 12-го Вкф, Ашґабат, 1979; золота медаль ВДНГ СРСР), «Суфлер» (1981; диплом Мкф у м. Лілль, Франція), «Київська симфонія» (1982), «ХХ сто­ліття» (1982–89, 20 серій), «Мир вам! Шолом!» (1989, співавтор сценарію; диплом Мкф у м. Філадельфія, США та Тель-Авіві, 1990), «Табірний пил» (1990; ди­плом Вкф у м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ, 1991), «Невільник брат, невільниця сестра» (1991; диплом 1-го Всеукр. кінофестивалю, Київ, 1991), «Істо­рик та історія: М. Грушевський» (1993), «Останній міф» (1994–2000, 18 серій; диплом Фестива­лю рос. докум. кіно у Нью-Йор­ку; номінація на рос. нац. премію «ТЕФІ»; обидві – 2000), «Україна. Третій шанс» (1999, 4 се­рії), «Аф­ганістан. Проекції в майбутнє» (4 серії; медаль «За заслуги» Укр. спілки воїнів-інтернаціоналістів, 2004), «Жила собі Одеса…» (премії Мкф у Варшаві та Стокгольмі, 2004; обидва – 2004), «Хто ворог твій?» (премія Міжнар. правозахис. фестивалю «Стал­кер», Москва, 2005), «Десята муза в Україні» (автор сценарію та диктор. тексту 4 і 5 серій; обидва – 2005). Автор низки статей кінозн. і кінокрит. тематики у пе­ріод. вид. України та РФ. Видав у співавт. кн. «Україна. Третій шанс: кінодокументи та бесіди з дійовими особами новітньої історії» (К., 2002).

Літ.: Удовенко Л. Творчість // На екра­нах України. 1976, 20 берез.; Федорук В. Протистояння чи діалог? // Київ. правда. 1989, 27 серп.; Завгородня О. Владлен Кузнєцов: (До 70-річчя від дня народж.) // Мист. обрії’2001–02: Альм. К., 2003.

Статтю оновлено: 2016